(до 104 річниці з дня народження Ольги Діденко)


Ольга Діденко, 40 рр. ХХ ст.

    Археолог, етнограф, краєзнавець Уманщини, поетеса, український громадсько-політичний діяч,  учасниця національно-патріотичного підпілля періоду Другої Світової війни, руху «шістдесятників», боротьби за незалежність України у 90 рр. ХХ ст. Такий чи схожий життєпис нашої видатної землячки Ольги Діденко можна побачити на сторінках довідкових видань. Біографію людини часом вдається убгати у кілька рядків, але тоді на берегах залишається головне – що насправді вартісне залишила після себе людина на рідній землі. Ольга Діденко через усе життя пронесла виплеканий нею скарб неоціненної ваги – історичну пам’ять української нації.    

     Богиня Берегиня охороняє український рід і ті ознаки, які роблять біологічну істоту людиною: рідну українську землю, прабатьківські традиції, материнську мову, родинне вогнище. Богиня Берегиня досі ніби сходить з вишитого у нас на Уманщині рушника: загадково-велична, у пишній короні, тримаючи у піднесених у молитві руках Зірки – образи Бога Сонця.

     Берегинею нашого рідного краю й була Ольга Діденко. Нема такого села на Уманщині, де вона не була, нема такої пісні, яку не співала, нема такої могили (скіфської, козацької) якої не сходила своїми ногами. А Умань? Знала історію кожного передмістя, народні легенди і приказки. А екскурсії «Софіївкою»? Переслухані багато разів і щоразу щось нове, інший ракурс на таке звичне, що аж буденне. Тисячі черепків знайшла під час археологічних розкопок, підібрала на розораних полях, в котлованах новобудов Умані, Тального, інших містечок і сіл нашого краю і перемила своїми руками Ольга Діденко. Зробила не один десяток малюнків – копій з орнаментальних композицій давніх мисок і горщиків, наличників вікон. Сотні фольклорних записів, наукові статті. Усе життя Ольга Діденко збирала, записувала, зберігала в пам’яті історію Уманщини, рідної Умані і передавала поколінням наступників. Аби лишень хотіли прийняти щедрий дар, почути, побачити і відчути, що бачила і відчувала вона – рідну землю, Україну. Щоб пам’ятали «чиїх батьків діти».

     Діденко Ольга Петрівна народилася 18 липня (за новим ст. літ.) 1916 року, в місті Умані, на Івангородському передмісті, у багатодітній родині. У школі була найкращою ученицею, закінчивши 7 клас, хотіла стати трактористкою, але батька більшовицький режим зарахував до категорії «підкуркульників» і на курси трактористів Ольгу не прийняли. Дивом потрапила на педагогічні курси, згодом закінчила Миколаївський інститут народної освіти і поїхала на роботу на Донеччину. Там зустріла майбутнього чоловіка – вчителя математики Василя Скуратівського. Він загинув влітку 1941 року, в районі села Підвисоке, під сумнозвісною «Зеленою Брамою». Під час нацистської окупації Ольга Діденко брала участь у Русі Опору і належала до підпільної молодіжної групи Андрія Романщака. Вона виготовляла фальшиві посвідчення особи – «аусвайси», які допомогли багатьом жителям Уманщини уникнути примусового вивезення на роботу до Німеччини, а полоненим червоноармійцям – вирятуватися з концтаборів. У 1944–1960 рр. Ольга Діденко вчителювала у школах Львівщини, на Вінничині та Уманщині. Роки 1962 – 1973 присвятила музейній справі – як екскурсовод, науковий співробітник Уманського краєзнавчого музею. Розробила концепцію і створила постійну музейну експозицію присвячену Другій Світовій війні, збирала спогади учасників війни і свідків воєнного лихоліття. Досліджувала археологічні пам’ятки Уманщини різних історичних епох, зокрема поселення Трипільської археологічної культури, могили скіфського часу тощо. Як могла рятувала від знищення археологічні пам’ятки Уманщини, зокрема у 1963 році провела рятівні розкопки однієї із скіфських могил, у 1967 році – Уманського городища. У 1968 році Ольга Діденко займалася перебудовою музейної експозиції до 200-річчя «Коліївщини» і відвідувачі побачили чимало речей і документів періоду Національно-визвольної війни 1768–1769 рр. під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти.

     Ольга Діденко активно включилася у боротьбу «шістдесятників». В її хаті, на Івангородському передмісті Умані, розташувався уманський підпільний пункт видруку української самвидавчої літератури. Зокрема, праць Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», Євгена Сверстюка «Собор у риштованні». У 90 рр. ХХ ст., у час боротьби за незалежність України, з ініціативи Ольги Діденко в Умані заснувалося Народознавче товариство «Берегиня». Завдяки Ользі Діденко знову на всю Умань залунали колядки й щедрівки, купальські пісні…

      У 1974 – 1993 рр. Ольга Діденко співпрацювала з Черкаським обласним музеєм, у 1993 – 2001 рр. була науковим співробітником Черкаської обласної археологічної інспекції: готувала матеріали до «Зводу пам’яток історії та культури», здійснювала археологічні розвідки у західному регіоні Черкаської області, на новобудовах.

     Науковий доробок Ольги Діденко – понад 200 наукових праць з археології Уманщини. Серед них особлива, унікальна наукова праця – двохтомний збірник «Археологічні пам’ятки Уманщини» (1968, 1975 рр.), написана у співавторстві з археологом і краєзнавцем Василем Стефановичем.

       У 1992 році Черкаське обласне управління Товариства охорони пам’яток історії та культури вручило Ользі Діденко премію імені Василя Стефановича. У 1997 році Всеукраїнське товариство охорони пам’яток історії та культури преміювало Ольгу Діденко премією імені Вікентія Хвойки.

       Кожна зустріч з Ольгою Петрівною Діденко залишала в душі незабутній слід, кожна розмова – нові знання. Її внутрішній світ гідний пера поета, а знання – сторінок енциклопедичного видання. До неї ходили вчитися (!) Ті уроки багатьох вивели на іншу дорогу життя – дорогу служіння Україні.

                                         Надія Тульчинська, старший науковий співробітник

                                                                            Уманського краєзнавчого музею.


Археологічні розвідки у с. Синиця Христинівського району Черкаської області. Середина 1960 рр. Ольга Діденко з Василем Стефановичем, краєзнавцем Уманщини та Віктором Кропоткіним,  відомим українським археологом