Володимир Шварцман

заступник директора з наукової роботи

8 й 9 травня знаменні дати, ми відзначаємо День пам’яті та примирення і 76-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. В ці дні ми віддаємо данину пам’яті і поваги усім жінкам, які разом з чоловіками, стали на захист Батьківщини.

Представниці слабкої статі тримали на своїх плечах тил, виховували дітей, захищали країну нарівні з чоловіками. Жінки-солдати і офіцери, жінки-льотчиці, жінки-лікарі, медичні сестри, санітарки, прачки, кухарі, розвідниці, зв’язківці, жінки-партизанки брали безпосередню і активну участь у вигнанні окупантів з української землі. І гинули ці дівчатка і жінки нарівні з чоловіками. Війна ніяких поблажок слабкій статі не давала.

Сила слабких: прачки

«Через всю війну з коритом пройшла. Прали вручну. Тілогрійки, гімнастерки… Білизну привезуть, воно зношена. Халати білі, ну ці, маскувальні, вони наскрізь в крові, не білі, а червоні. Чорні від старої крові. У першій воді прати не можна – вона червона або чорна… Гімнастерки без рукавів, і дірки на грудях, штани без штанини. Слізьми відмиваєш і слізьми полощеш. Я часто їх і тепер уві сні бачу… Лежить чорна гора…»

Це уривок з книги Світлани Алексієвич «У війни не жіноче обличчя». Дівчатка-прачки, бійці невидимого фронту, всю війну пройшли поруч з кулями і вибухами.

Навантаження було нелюдським, але вони справлялися. Норма прання на людину часом доходила до 400 натільних комплектів за 16 годин! Замочували їх у чанах, а потім терли на пральних дошках. У цьому пеклі, де небо поєднувалося з землею, жінки працювали вдень і вночі, практично без відпочинку. І так не місяць, не два, а роки…

Ангели в закривавлених шинелях

Санітарки, перші  хто опинявся поруч з пораненими. Перев’язували на місці. Прикривали своїм тілом від куль. Потім – тягли на собі, повзучи, або під руки, чи на плащ-палатці.

Серед санітарів і саніструкторів жінок було майже половина. За винесення 15 осіб з поля бою представляли до медалі «За бойові заслуги» або «За відвагу», за 25 і більше – до орденів. Але вони поверталися на поле бою не заради нагород. У листах солдати називали санітарок «ангелами в закривавлених шинелях».

Жінки в частинах ППО та зв’язку

Крім медицини, більше, ніж в ППО (протиповітряна оборона), ні в одному з видів Збройних Сил не служило стільки жінок. У деяких полках і дивізіях число жінок доходило до 50-100% від особового складу.

Не можна не захоплюватися відвагою дівчат, які служили в зенітно-кулеметних частинах. При нальотах ворожої авіації саме вони давали відсіч ворогу.

Не менш складною і відповідальною була служба в частинах зв’язку. Всього на фронтах Другої світової війни було понад 130 тис. жінок-зв’язківців.

Трудівниці тилу

Перемога кувалася не тільки на фронті. Вона народжувалася на фабриках і заводах, які забезпечували війська боєприпасами і спорядженням. Дівчатка, дівчата і жінки, як і діти, працювали важко, багато, по 12-14 годин на добу, без вихідних, свят і відпусток.

Щоб забезпечити армію продуктами харчування на поля вийшло все працездатне сільське населення – від підлітків до людей похилого віку. Жінки в колгоспі і радгоспі завжди були великою силою, тепер же всі турботи цілком лягли на їхні плечі, на їх трудові руки. Жінки освоїли трактори і комбайни, адже найбільш працездатна і кваліфікована частина чоловічого населення села пішла на фронт. Але, як би важко не було, їх об’єднувала одна мета: все для фронту, все для перемоги. Хіба це не можна назвати героїзмом?

Жінки збирали кошти до фонду оборони. Вони дбали про дітей, що втратили батьків, про сім’ї фронтовиків, відправляли на фронт колективні та індивідуальні посилки.

Світ ще не бачив такої  масової участі, такого героїзму жінок в боротьбі з ворогом, як у роки Другої світової війни. Про їхні подвиги можна говорити нескінченно. Важко знайти гідні слова, щоб висловити подяку їм за те що вони зробили. Долі їх не виміряти звичною мірою, і жити їм вічно – в пам’яті народній.