(до 130-річчя з дня народження Лева Квітко)

Єврейський поет Лев (Лейб)  Мойсейович Квітко Народився 15 жовтня в містечку Голосків на Поділлі, але точної дати свого народження не знав і називав імовірно 1893 або 1895 рр.  Ще в ранньому дитинстві від сухот померли його батьки, брати і сестри. «Я ріс на хлібах у голоду», – писав Квітко. Пішовши з дому на «вільні хліби» в дев’ять років, Лев (Лейб) став пастушком на хуторі, а в десять – він уже посильний у торговця шкірою, потім робітник на олійні, швець, маляр, вантажник. Ось його «університети». Він перепробував безліч занять. Однак під час роботи він завжди наспівував або декламував собі під ніс вірші – звик, за власним визначенням, «думати» віршами. Разом з другом  дитинства  ходив до хедера (початкова школа грамоти), навчатись абетці, а пізніше вони разом з цим другом організовують бібліотеку і самодіяльний театр. Першою людиною, якій він читав свої дитячі вірші, коли ще не вмів їх записати, грамоті до десяти років не навчався, була улюблена бабуся. Її доброта і ласка зігрівали його важке дитинство. Перші вірші до друку він підписав так: «Лейб Бабушкін».

Згодом перебирається до Умані, де жив у родині рідного дядька. «Шістдесят верст відокремлюють село Голоскóво від міста Умані, якщо добиратися на підводі або з візником. Коштувало це недешево. Але худенький підліток займав мало місця і з нього брали півціни »(писала дружина Берта Квітко). Дядько дуже пишався тим, що в родині підростає поет.

 «Умань притягує своїм розкішним парком, який в кінці XVIII століття, в 1796 році, був закладений графом Потоцьким для дружини Софії. Це був один з найкрасивіших, на багато кілометрів, парк з водоспадами, островами, скульптурами, а яка різноманітна флора і фауна! Як поет Лев Квітко склався в Умані» –  це теж з написаної вдовою біографії поета. Самородок, поет Божою милістю. Втім, цього визначення Лей Квітко не любив.

В Умані зустрів свою долю – Берту, яка стала йому вірною дружиною і другом на все життя.

Пропозицію одружитися Берті Самуілівні він зробив в такій формі, що вона запам’ятала  цей день назавжди. Одного разу Квітко запросив її на прогулянку. На одній з вулиць він зупинився і, притискаючи руку до грудей, хвилюючись, сказав: «В серці у мене розквітає чудова квітка, прошу вас, не рвіть її …» Хто ще міг так зворушливо і старомодно запропонувати руку і серце!?

Але коли Берта повідомила про сватання тітці (матері вже не було в живих), та запитала про те, чим він заробляє на життя? Довелося сказати правду, пише вірші. Що може бути гірше для дівчини з порядної єврейської родини? Тітка запитала, ба навіть підвищила голос, а попросту – крикнула: «І на вірші ти збираєшся жити?!» На це питання відповіді у племінниці не було. Але веселе єврейське весілля все-таки відбулося!

Молоде подружжя Берта та Лев Квітко. 1921 рік.

В Умані Лев вперше зустрівся з відомим письменником Давидом Бергельсоном. На питання про освіту, а також про те, з якої він родини, Квітко як Бергельсону так і все життя потім відповідав коротко та неохоче.

Переказуючи характерне для Квітко вдова поета зазначала: «… коли в кімнату увійшла собака, він змінився. Грався з нею, розповів Бергельсону масу історій про цю породу собак і про інші породи. Захоплено, барвисто описував собачі звички. Віршів не читав, але перед від’їздом Бергельсона до Києва дав йому свого зошита. Бергельсон ахнув: він відкрив справжнього поета.» Справа була в 1916 році, а через рік на ідиш вийшла перша збірка дитячих віршів «Ліделах» («Пісеньки», Київ, 1917). Про своє дитинство та юність розповів в повісті «Лям і Петрик» (1929). З тих пір і до дня свого арешту в 1949 році Квітко був одним з найбільш друкованих єврейських поетів. Переведений майже на сорок мов. Багато книжок для дітей, вже під ім’ям Лев Квітко, перевидавалися по декілька разів. Знаєте, скільки книг вийшло у Квітко? Близько трьохсот.

Потім була робота у єврейській секції Спілки письменників. Дружив з Павлом Тичиною, що переклав вірші Квітко українською мовою. На українську мову його також переклали Максим Рильський та Володимир Сосюра.

Лев Квітко з дружиною Бертою. Кінець 1940-х років

Брав участь у діяльності Єврейського антифашистського комітету,  разом з іншими членами цієї організації в 1949 році був заарештований. На суді Лев Мойсейович Квітко сказав: «Мені здається, що ми помінялися ролями зі слідчими, бо вони зобов’язані звинувачувати фактами, а я –  поет –  створювати мистецькі твори. Але вийшло навпаки… Я не зраджував Батьківщині і жодне з п’яти пред’явлених мені звинувачень не визнаю». Страчений в 1952 р. Посмертно реабілітований 22 листопада 1955 року.

Володимир Шварцман

науковий співробітник