Категорії
Без категорії Публікації працівників

МІЛФОРД ХЕЙВЕН – МІСТО ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

«МІСТА-ПОБРАТИМИ УМАНІ»

ЧАСТИНА ПЕРША

Сергій Кравцов

науковий співробітник

науково-дослідного відділу

Уманського краєзнавчого музею

Згідно офіційних даних, розміщених на сайті Уманської міської ради, Умань підтримує тісні зв’язки з іншими містами світу, серед яких є і місто Великої Британії – Мілфорд Хейвен .

Звичайне спілкування з мешканцями Умані висвітлює досить цікаву деталь, а саме – багатьом відомо, що у нашого міста є побратими в інших країнах, можуть назвати, хоч і не всі, але більшість країн з якими на міжнародному рівні співпрацює Умань. Але є одне «але», мешканцям мало що відомо про ці міста. Саме виходячи із цих причин, хочеться більше акцентувати вашу увагу якраз на пізнавально-просвітницькій подачі матеріалу, щоб наші краяни знали не тільки в якій країні знаходиться те чи інше місто-побратим, але і висвітлювати стисло  інформацію різного характеру про країну, регіон, в тому числі політичні, географічні, історичні, економічні та інші особливості закордонного міста. Сьогодні розмова піде про місто Великої Британії – Мілфорд Хейвен.

Емблема мерії(ради) міста Мілфорд Хейвен на якій в середині розміщено герб міста.

Угоду про поріднення міст Умані і Мілфорд Хейвена було  підписано ще у серпні 1990 року. Цією угодою передбачалось активізувати діяльність і обміни офіційними групами, творчими колективами, проводити учнівські обміни, матеріальну підтримку дитячого будинку, виступи міського камерного хору та дитячого хору фонду «Аеда», брати участь у Днях міста та Днях пам’яті, благодійна діяльність тощо.

Звичайно, більшості наших земляків відомо, що Велика Британія — одна з найбільш економічно високорозвинених індустріальних країн світу, добре знають прапор цієї країни, в Україні є справжні футбольні фанати, які вболівають за той чи інший клуб у Великобританії і, особливо, вболівають за ті клуби в яких виступають українські спортсмени.

Офіційна назва країни – Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (англійською – the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), скорочено — Сполучене Королівство (англійською –  the United Kingdom).

Прапор Великої Британії .  Затверджений  1 січня 1801року.

Знають також, що прапор Великої Британії це Союзний Прапор, знаний також як «Юніон Джек»,  який започаткований  ще у 1606 році шляхом поєднання прапорів Королівства Англія та Королівства Шотландія, а оновлений у 1801 році  додаванням прапора Святого Патріка.

Королівство об’єднує чотири історичні провінції, англійською мовою «країни», –  Англію – столиця Лондон, Північну Ірландію – столиця Белфаст, Шотландію  – столиця Едінбург, Уельс  – столиця Кардіфф.

Але, наприклад, не всі знають, що Уельс, на території якого знаходиться місто  Мілфорд-Хейвен, не представлений на «Юніон Джеку», тому що регіон був завойований і приєднаний до Королівства Англія до формування Сполученого Королівства. Можливість зміни прапору іноді обговорюється у суспільстві, але змінювати відомий на весь світ штандарт ніхто так і не наважується.

Розвиток  «Юніон Джека»: хрест Святого Георгія (прапор Англії) був поєднаний із хрестом Святого Андрія (прапор Шотландії), щоб утворити прапор Великобританії. Потім прапор Великобританії був поєднаний з червоним хрестом знаку королівського ордена Святого Патріка  1783 року, щоб утворити прапор Сполученого Королівства.

Гімном Сполученого Королівства є «Боже, бережи короля», слово «короля» замінюється на «королеву» якщо монархом є жінка.

Британія є національним уособленням Сполученого Королівства, що походять з Римської Британії. Британія зображується як молода жінка з каштановим або золотистим волоссям, одягнена в Коринфський шолом і білий одяг. Вона тримає тризуб бога-володаря світових вод давньогрецької міфології  Посейдона, щит та Прапор Союзу.

Британія — персоніфікований символ Великої Британії. Статуя Британії у місті Плімут, приблизно за 310 км від Лондона.

Іноді вона зображується сидячи на спині у лева. Наприкінці XIX століття, Британія часто була пов’язана з британським морським пануванням, це було відображено у патріотичній пісні «Прав, Британіє, морями».

Головні порти країни: Лондон, Ліверпуль, Манчестер, Мілфорд Хейвен, Галл, Саутгемптон, Іммінгем.  У цьому списку  є і місто-побратим української Умані британське місто Мілфорд Хейвен, яке розташоване на території Уельсу або, як ще називають Вельсу.

Мілфорд Хейвен (у перекладі з валлійської мови означає «гирло двох річок Кледдау») — місто та громада в графстві Пембрукшир, Уельс. Воно розташоване на північній стороні водного шляху Мілфорд Хейвен, лиману, що утворює природну гавань, яка використовувалася як морський порт ще із Середньовіччя.

Прапор Уельсу. Законодавчо затверджено у лютому 1959 року. Являє собою зображення червоного дракона на білому і зеленому фоні. Це єдиний з прапорів частин Сполученого Королівства не включений до його («Юніон Джека» ) прапору.

Уельс розміщений на південному заході Великої Британії, на сході межує з Англією, з трьох боків оточений морем: на півдні — це Бристольський канал (гирло річки Северн), на південному заході — протока Святого Георга, на півночі й заході — Ірландське море, на північному сході — гирло річки Ді.  Витік річки знаходиться в горах Сноудонії на північному заході Уельсу. Вона тече на північ через уельське місто Куінсфері, англійське місто Честер і впадає в Ліверпульську затоку Ірландського моря. Устя Ді поділяє берег Уельсу і півострів Уіррал, що належить до Англії. Довжина приблизно 110 км. У нижній течії річище утворює естуарій – «затоплюване гирло річки», завдовжки 19 км й завширшки 8 км, тут швидкість течії невелика. У естуарії є піскові й зайняті болотами ділянки.

Місцевість, на якій сьогодні знаходиться Мілфорд Хейвен, відома з давніх часів.

Згідно поширених відомостей, ця територія згадується ще з другої половини VIII ст., відомо, що водний шлях, час від часу, використовували вікінги, які тут зупинялися і шукали притулок.   Під час одного візиту у 854 році вождь вікінгів Хубба перезимував у Хейвені на 23 кораблях, зрештою давши своє ім’я району – Хабберстон.

Хабберстон — прибережне селище в графстві Пембрукшир, в Уельсі. Воно розташоване безпосередньо на захід від міста Мілфорд Хейвен, але Хабберстон є районом громади Мілфорд Хейвен.

У 1066 році відбулося вторгнення норманів, почалось завоювання Англії.  Завоювання мало серйозні наслідки для всіх Британських островів та проклало шлях до подальших нормандських завоювань в Уельсі та Ірландії.  Згодом нормани також використовували ландшафти місцевості в районі сьогоднішнього Мілфорд Хейвена.

До середини XVIII ст. ці землі успадкувала Кетрін Барлоу, яка у 1758 році вийшла заміж за сера Вільяма Дугласа Гамільтона — британського дипломата, археолога, сейсмолога та вулканолога. Члена Таємної ради Великої Британії.  

Вільям Гамільтон рано вступив на службу до британської армії і прослужив у ній з 1747 до 1758 року.  Сер Гамільтон звільнився з армії, одружившись з Кетрін Барлоу, донькою члена парламенту Г’ю Барлоу. Шлюб був бездітним. Кетрін померла 25 серпня 1782. Але, тривалий час, з 1764 по 1799 роки сер Гамільтон перебував на дипломатичній службі Великобританії при дворі королівства Неаполь. Цей час він використовував для досліджень місцевих вулканів та землетрусів. Результати своїх досліджень він як член-кореспондент Королівського товариства направляв до Лондона. Будучи членом Товариства дилетантів, Вільям Гамільтон також написав книгу про давньоримські Помпеї, предмети етруського, давньоримського та давньогрецького мистецтва, а також про Везувій – активний вулкан на півдні Італії, біля Неаполя. Більшу частину своєї колекції античності сер Гамільтон продав Британському музеєві в 1772 році.

Після смерті Кетрін Гамільтон (Барлоу) у 1782 році сер Вільям Дуглас Гамільтон успадкував землю в районі Хабберстон і Пілл.

Він зацікавився вугільним родовищем Пембрукшира та ідеєю перетворення землі та гавані у справжнє місто.

Картина шотландського художника Девіда А́ллена  «Вільям і Кетрін Гамільтони на віллі в Позілліпо»( William and Catherine Hamilton in the villa at Posillipo, by David Allan).(На час   перебування сера Вільяма Гамільтона на дипломатичній службі Великобританії при дворі королівства Неаполь.  Позілліпо — горбистий виступ у північній частині Неаполітанської затоки, розташований у сучасних межах міста Неаполя. Район, звідки відкривається один із найкращих видів на Неаполітанську затоку).

Його племінник Чарльз Френсіс Гревіль почав роботу над створенням проекту, а вже в 1790 році було прийнято парламентський акт, який дозволив продовжити роботи згідно цього проекту. Мілфорд Хейвен з самого початку спроектовано за схемою сітки.

Офіційно вважається, що місто Мілфорд Хейвен засноване впродовж 1790 – 1793 років саме сером Вільямом Гамільтоном, який спочатку запросив квакерських (китобої з острова Нантакет, сьогодні острів знаходиться у США, у штаті Массачусетс. В кінці XVIII століття острів відігравав провідну роль в китобійному промислі; до порту було приписано 125 китобійних суден) китобоїв жити і працювати у своєму місті, так як місто спочатку мало стати центром китобійного промислу. Однак,  після невдалого розвитку китобійного промислу, порт Мілфорд Хейвена переходить до Королівського військово-морського флоту.

У 1794 році Департамент Адміралтейства розпочав будівництво верфі Мілфорд, яка стала головною для Королівського військово-морською флоту. Його контролювала Рада військово-морського флоту в особі постійного комісара ВМФ. Він відповідав за нагляд за головними посадовими особами верфі, що відкрилась у 1797 році.  Верф, однак, закрилась у 1814 році, так як вся діяльність та персонал верфі Мілфорд були переведені на верф Пембрук.

Вид на гавань Мілфорд Хейвен, ( автор Джордж Еттвуд), 1776 рік. Зібраний флот з підкріпленням та припасами перед відплиттям до Америки,  під час Війни за незалежність США. На картині видно селище Хакін Хабберстон, яке згодом утворить основу і центр міста Мілфорд Хейвен.
Attwood, George; Milford Haven; Amgueddfa Cymru – National Museum Wales; http://www.artuk.org/artworks/milford-haven-160468

У 1805 році в районі селища Ланголлен над долиною річки було збудовано акведук – великий водний міст, судноплавного каналу.

З 1814 року  Мілфорд Хейвен стає комерційним доком, місцем призначеним для будівництва, транспортування, ремонту і фарбування різних суден, а також для їх завантаження і розвантаження.

Населення міста ще більше збільшилось завдяки не стільки китобоям скільки росту рибного промислу, в якому працювала велика кількість людей. До 1849 року район Хакін згадується як значний центр суднобудування, де проживало приблизно 200 «корабельних майстрів».

У 1863 році до Мілфорда проклали залізничну колію, з’єднавши місто із залізничною лінією Хаверфордвест. А вже у 1866 році були завершені роботи над прибудовою, яка забезпечувала доступ до доків і гірничого депо у  східній частині міста.

27 вересня 1888 року паровий траулер «Сібіл» першим увійшов у доки Мілфорда. Власники траулерів з портів по всьому британському узбережжю швидко помітили переваги Мілфорд Хейвена, який пропонував близькість до хороших рибальських угідь, захищену якірну стоянку та пряме залізничне сполучення з Лондоном та іншими містами і ринками країни.

Район і порт Мілфорд Хейвена регулярно використовували під час великих військових навчань, які флот Великої Британії проводив кожного літа, починаючи з другої половини XIX століття.

На фото Корабель Його Величності “Беллерофон” – британський 74-гарматний лінійний корабель третього рангу. Перший корабель Королівського флоту, названий “Беллерофон” на честь героя грецьких міфів Беллерофонта. Ймовірно, фото зроблене під час морських маневрів 1892-1893 років,  “Беллерофон” в супроводі інших кораблів. Цей корабель тривалий час ніс службу по охороні порту Мілфорд Хейвена. Цікава деталь історії, яка стосується цього корабля. 15 липня 1815 року саме на борту «Беллерофона» Наполеон Бонапарт здався англійцям, завершивши цим 22-річний період майже безперервних війн із Францією.

Згодом новостворена верф у Мілфорд Хейвені  стала основою для розгалуженої рибної промисловості.

 У 1906 році Мілфорд Хейвен став шостим, за величиною, рибальським портом у Великобританії, і на відміну від загального занепаду економіки Пембрукшира, та міграції до вугільних родовищ Південного Уельсу, його населення зросло.

 У 1912 році торгівля рибою стає єдиною, а разом з тим і  головною галуззю Мілфорд Хейвена,  завдяки цьому населення міста ще більше зростає.

Тема участі населення міста в часи Першої та Другої світових воєн потребує окремого дослідження і розгляду в подальшому.

З 1957 року  у Мілфорд Хейвені почалось будівництво нафтопереробного заводу Esso, який був відкритий у 1960 році герцогом Единбурзьким.

В січні 1970 року в журналі «Географія» — науковий журнал Географічної Асоціації, який виходить у Великобританії, опубліковано статтю, в якій проаналізовано період становлення та розвитку нафтопереробної  діяльності в Мілфорд Хейвені. Стаття так і називається – Milford Haven and its Oil Industry, 1958-69.

Сторінка з журналу «Географія» – JOURNAL ARTICLE. Geography, Vol. 55, No. 1 (January 1970), pp. 64-72 (11 pages). D. G. WATTS Milford Haven and its Oil Industry, 1958-69 – Published By: Geographical Association- Geography.

Будівництво обійшлося в 18 мільйонів фунтів стерлінгів.

 Початкова потужність нафтопереробного заводу складала 4,5 мільйона тонн сирої нафти на рік.

Більшість сирої нафти до нафтопереробного заводу надходило з Перської затоки, доставленої на танкерах, таких як Esso.

Нафтопереробний завод був закритий у березні 1983 року.

Але і до сьогодні порт Мілфорд Хейвена, як підкреслють засоби масової інформації,  спеціалізується на обробці сирої нафти та нафтопродуктів, а оборот вантажів, що проходять через порт, перевищує 30,7 млн. т. Має 5 танкерних термінали, 4 нафтоочисних заводи загальною потужністю 27,9 млн. т на рік. Один із заводів обладнаний 3 причалами, здатними приймати танкери дедвейтом до 120 тис. т.

Танкер ESSO MILFORD HAVEN. Збудований у 1968 році компанією A/B Ліндхольменс Варв, Гетеборг, Швеція. Ярд № 1104. Оператор: Esso Petroleum Co Ltd, Лондон. (Фото: Лонг-Річ, річка Темза, 21.05.1979,  термінал Thames Matex сьогодні більше відомий як Vopak London Terminal, що є основним складом і розподільчим об’єктом для незалежних заправних станцій та супермаркетів на південному сході Великобританії. На світлині танкер прямує до терміналу Ессо в район Пурфліт).

Суднобудівний завод,  два сухі доки та сліпи дозволяють ремонтувати великі судна та кораблі до крейсерів включно.

Згідно офіційної морської термінології, «сухий док» — різновид стаціонарного доку, в якому судно для докування встановлюється нижче від рівня прилеглої акваторії. Становить собою спеціальну споруду — басейн, відділений від акваторії водонепроникним затвором — батопортом, з можливістю відкачування води.

Інше  слово «Сліп» (англійською – slip) – споруда для спуску суден на воду або підйому їх із води на візках по похилих рейкових коліях, за допомогою лебідок та тросів.

Порт Мілфорд Хейвена, з великою історичною спадщиною, один з найбільших у Великобританії, в 2010 році порт став четвертим за величиною у Сполученому Королівстві за тоннажем. І нині відіграє свою важливу роль в енергетичному секторі Великої Британії з кількома нафтопереробними заводами та одним із найбільших терміналів у країні та світі.

В липні 2016 року делегація з українського міста-побратима  Умань відвідала Мілфорд Хейвен.

Visiting the Milford Haven Museum with delegates from our twin town in Uman, Ukraine on Tuesday 5th July 2016. (Зустріч в Музеї Мілфорд Хейвена делегатів з нашого міста-побратима Умані, Україна, у вівторок, 5 липня 2016 р.). Фото з сайту мерії Мілфорд Хейвена.

За час офіційного візиту наші земляки   мали ділову зустріч з керівниками міста, відвідали і міський музей. Ця інформація і фото були розміщені на сайті мерії міста Мілфорд Хейвен.

Фрагмент  частини порту Мілфорд Хейвена, одного із найбільших у Великобританії і світі.

Під час написання статті була використана інформація з  Інтернет-ресурсів.

ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *