…письменниця, історик, політичний та громадський діяч, поліглот, перекладач, журналіст, багаторічний в’язень сталінських катівень, жінка-легенда, дух незламності, боротьби, оптимізму, енергії якої вражав… завжди і по різному.

18.03.1896 р.  – в Києві народилася Надія Віталіївна Суровцова.

Названа на честь батькової вчительки-революціонерки Надією. Зростала в атмосфері «студентського бунту».


Родина Суровцових

1903 р. – родина Суровцових переїхала на постійне місце проживання до м. Умані, де Надійка навчалася в гімназії.

Культ Шевченка завжди панував у родині Суровцових. Був присутній Кобзар та  портрет Тараса Григоровича.


Надія(посередині) з подругами-гімназистками

1913-1917 рр. – навчання на Вищих жіночих Бестужівських курсах в Петербурзі.

Ця  неофіційна,  але  загальновживана назва  курсисток  Петербурзьких  Вищих  жіночих  курсів (ВЖК) стала означенням цілої плеяди жінок, які не лише  здобули  вищу  освіту,  але  були  одними  з  перших жінок, які на рівні з чоловіками увійшли до тієї частини суспільства,  яку  ми  шанобливо  називаємо  інтелектуальним соціумом.

З юнацьким запалом поринула в науку. А вчитися було в кого – Тарле, Туган-Барановський, Платонов, Олександра Єфименко.


Надія(посередині)з подругами у Петербурзі

1917 р. – інструктор Центральної Ради на Уманщині, заступник голови Уманської селянської спілки.

«В Умані перший універсал оголошувано урочисто на площі перед  військовим собором та школою гімназії, де я навчалася. Відбувся молебень, поблагословив вишукане військо отець Макарій Крамаренко, промовив кілька слів, а потім поставив мене на стіл посеред майдану, між солдатськими рядами, і стояла я в білій, як наречена, сукні, і дзвінко, на скільки вистачило голосу, вимовила перші слова: «Народе Український»… А навкруги війська стояла суцільна стіна селян, викликаних Спілкою з повіту на цей урочистий день.

Отак було проголошено в Умані перший український універсал. Було це в липні 1917 р. Були після того ще універсали, бували урочисті хвилі в моєму житті, але того дня я вже не забуду до смерті, раз не стерли його з пам’яті жодні події  мого довгого життя.» (Н.Суровцова. Спогади)


Військовий собор (нині кінотеатр ім. І.Д.Черняховського). м. Умань

1917-1918 рр. – працювала в Секретаріаті внутрішніх, згодом закордонних справ у Києві.

За Центральної Ради Надія Суровцова ­– діловод у секретаріаті внутрішніх справ. В часи Гетьманату -­ начальник дипломатичного відді­лу Міністерства закордонних справ. За Директорії – секретар Інформаційного бюро дипломатичної місії Директорії, яку скерували на Версальську мирну конференцію. До Парижа Суровцова не доїхала.


У міністерстві закордонних справ УНР. Київ 1918 р. Надія Суровцова та Олександр Полюга-Шуберт

30.06.1920 р. – захистила дипломну роботу „Богдан Хмельницький та ідея української державності” у Відні.

„30 червня 1920 р. в урочистій університетській залі я склала присягу, що ніколи не вживу на зло людськості здобуті знання, гідність та привілеї. Диплом із середньовічною печаткою було дано… «Доміна кларіссіма»  Надія Суровцова, родом з України, з Києва, стала доктором філософії. Перша з великої України. Але скористатися з гідності та привілеїв мені мало що довелося. Та це вже така доля!” (Н.Суровцова. Спогади)


Надія Суровцова. 1920-і роки

Українська делегація на конгресі Ліги миру і свободи. Відень, 1920 р.(друга праворуч, перший ряд – Надія Суровцова)

1925 р. – навесні повернулася в Україну.

„Я не хотіла бути спостерігачем, критиком, я хотіла сама будувати, шукати, помилятись”. (Н.Суровцова. Спогади)

(далі буде)

    Людмила Терлецька

Уманський краєзнавчий музей

Фото із фондів Уманського краєзнавчого музею