Сергій Кравцов

молодший науковий співробітник

Героїчна оборона Донецького аеропорту, яка тривала 242 дні, з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року,  вже увійшла в історію України. стала символом незламності, хоробрості, мужності, та патріотизму українських військових.

Кіборгами українців прозвали сепаратисти, які були шоковані, що живі люди могли так довго і стійко боронити будови аеропорту.

Саме з ініціативи самих «Кіборгів», 16 січня , в нашій країні відзначається День пам’яті захисників Донецького аеропорту та вшановується пам’ять загиблих побратимів.

Серед тих, хто захищав територію аеропорту і у важких, виснажливих  боях загинув, відстоюючи цілісність та незалежність нашої Батьківщини, були і мешканці Умані – Владислав Володимирович Алексейчук,  Андрій Миколайович Миронюк.

У різний час, в аеропорту та прилеглому селищі Піски, воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших.

18-21 січня 2015 року, внаслідок підриву терміналу Донецького аеропорту, загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали плацдарм.

21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.

За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт загинули понад 200 українських військових.

Саме в цей день ще раз згадаємо наших військових, наших земляків.

Солдат Андрій Миронюк народився 12 липня 1975 р. в місті Умань. Навчався в школі №3, випускник Уманського технікуму механізації сільського господарства. Закінчивши технікум, Андрій разом з побратимами з УНА-УНСО брав участь у боротьбі  України за незалежність. Останні 12 років життя він провів у Маріуполі де проживав разом з родиною, працював інженером-конструктором на заводі «Азовмаш».

Працював на місцевому металургійному заводі за професію інженера.

      Андрій, позивний «Сет», проходив службу в 81-й окремій аеромобільній бригаді (окрема розвідувальна рота) на посаді розвідника. Ще раніше, як боєць УНСО, воював у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії, Чечні (у так звану «Першу чеченську кампанію»). Загинув 20 січня 2015 р. від кулі снайпера на злітній смузі Донецького аеропорту, прориваючись на допомогу оборонцям нового терміналу. Похований у м.Маріуполь, Донецької області на Старокримському кладовищі. Йому було 39 років. Присвоєно звання «Почесний громадянин м.Маріуполь».

      Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

      Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). У місті Умані на честь Андрія Миронюка перейменовано провулок, де знаходився його рідний будинок (колишня назва – «провулок Жовтневий»).

      Ще один уманчанин-«кіборг», молодший сержант Алексейчук Владислав Володимирович, народився в 1977 році, боєць «Легіону Свободи», прихильник ВО «Свобода», 21 серпня 2014 року мобілізований до 81 аеромобільної бригади на посаду розвідника, 90-го окремого аеромобільного батальйону «Житомир». Загинув під час боїв за донецький аеропорт у січні 2015 року. Але, батьки отримали повідомлення, що їх син вважається зниклим безвісти. Спочатку ця інформація залишала ще певну надію на те, що Владислав може бути живим. Згодом провели аналіз ДНК , який, нажаль, підтвердив загибель молодшого сержанта Алексейчук В.В. Виявилось, що його дійсно поховали як невідомого солдата на військовому цвинтарі в місті Дніпро. На могилі була лише надгробна табличка з порядковим номером. Волонтери штабу «До Перемоги» і побратим-«кіборг», земляк  Олег Юрійович Гервас допомогли перевезти тіло до Умані.

Уманського «кіборга», молодшого сержанта Владислава Алексейчука, який, відволікаючи на себе увагу противника, сприяв успішній евакуації поранених бійців з нового терміналу та, опинившись в оточенні, вступив у бій з переважаючими силами противника, виявивши взірець самопожертви та відваги, Президентом України  нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно).

Похований на цвинтарі «Софіївської Слобідки» у місті Умань. На момент трагічної події йому було 37 років. 

Початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль спочатку над Донецьким аеропортом, а згодом і над іншими територіями України провалилися. Українські воїни не тільки  завдали удару по позиціях терористів та встановили контроль над аеропортом, але тривалий час не здавали позицій і тримали оборону.

І сьогодні українські військові, добровольці, медики та волонтери продовжують протистояти навалі російських окупаційних військ та проросійським бойовикам, відстоюють і боронять землі України.

«Кіборги вистояли, не встояв бетон!» – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом бійців України, серед яких були і мешканці міста Умань – Владислав Володимирович Алексейчук,  Андрій Миколайович Миронюк         

Вічна пам’ять Героям України!