29 вересня –  День пам’яті жертв Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту.

За два дні у вересні 1941 року на околиці Києва розстріляли понад 30 тисяч євреїв. Це була одна з найбільших масових акцій знищення мирного населення під час Другої світової війни.

В Умані найбільш масовий розстріл євреїв був у середині вересня 1941р.  в урочищі Сухий Яр.

29-30 вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом, – ще близько 17 тисяч осіб.

Розстріли в Бабиному Яру, 1941рік

Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинули чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 осіб. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

Розстріли в Бабиному Яру, 1941рік

Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, полягло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричних лікарень та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів.

Янкель Вольфман в Сухому Яру міста Умані, який став братською могилою для тисяч уманських євреїв. Саме тут були розстріляні його рідні: мама, бабуся і сестра.

Друга  світова війна була трагедією і для уманських  евреїв. Окупанти жорстоко розправлялися з єврейським населенням, винищуючи цілі сім’ї. Найбільш масовий розстріл євреїв був проведений в м. Умань у середині вересня 1941 р.  в урочищі Сухий Яр.

В «Сухому Яру» були підготовлені три ями, до яких групами по 5 осіб підводили євреїв і вбивали пострілами в голову, змушуючи перед цим лягати на тіла тих, хто був розстріляний перед ними.
Безпосередньо здійснювали розстріли німецькі поліцейські спершу з 2-ої роти 304-го батальйону, а потім і з інших рот, які до цього були задіяні в прочісуванні будинків на території гетто та конвоюванні євреїв до місця масового вбивства. До цього залучались лише ті, хто зголошувався добровільно. До того ж їм видали по пляшці шнапсу і стріляли вони вже в стані алкогольного сп’яніння. Під час післявоєнного судового розслідування німецькі поліцейські зізнавались, що кожен із них власноруч вбив від 30 до 400 осіб. Зокрема один із них Вальтер Гофман свідчив: «Я був в ямі загалом 40 хвилин. Після того як спорожнив обидва своїх магазини я зміг піти. Оскільки спершу я стріляв двічі короткими чергами я застрелив біля 36 чи 37 людей за цей час… Серед цих 36 чи 37 людей, яких я застрелив під час цієї операції по вбивству, були чоловіки, жінки і діти різного віку. Наймолодшій дитині (хлопцю) було приблизно 14 чи 15 років. Я також пам’ятаю, що двом жінкам було біля 18 і 20 років, в той час як інші жінки були старші».
16 вересня 1941 р. 304-м поліцейським батальйоном було розстріляно в районі аеродрому ще 6 тис. євреїв з Умані та навколишніх сіл.

Янкель Вольфман в Сухому Яру міста Умані, який став братською могилою для тисяч уманських євреїв. Саме тут були розстріляні його рідні: мама, бабуся і сестра.

Розстріли відбувалися щосуботи впродовж усього періоду окупації. За архівними даними в Сухому яру органи СД та гестапо знищили  більше 13 тисяч євреїв. А всього в період німецької окупації в м. Умані від рук карателів загинуло 18 тисяч чоловік єврейської національності.

Трагічні сторінки історії слід пам’ятати не тільки, щоб шанувати пам’ять про загиблих, а й для того, щоб зробити висновки з минулого та не допустити помилок у майбутньому.

Старший науковий співробітник

Уманського краєзнавчого музею

Людмила Шуйська.