21 березня День лісу!  Всесвітній день лісу святкується у день весняного рівнодення, що за традицією є символом нового життя та нових починань. Ліси є загальним надбанням людства. Це  найбільш біологічно різноманітна екологічна система всієї суші, в якій мешкає і росте більше половини всіх наземних видів тварин і рослин. Ліс забезпечує рівномірне водопостачання річок і водойм. Знищення лісів зумовлює різке обміління річок і навіть повне їх висихання. Ліси, що ростуть  по схилах, захищають ґрунти від змиву і  утворення ярів. Ліси за рахунок збільшення вологості повітря пом’якшують клімат. Ліси охолоджують  землю влітку та  зігрівають взимку. Ліси поглинають  вуглекислоту, збагачують  повітря киснем, збирають пил , кіптяву, приглушують  шум, виділяють фітонциди, заспокоюють  людей своєю красою та чарівністю. 

               Хочу поділитися з читачами  спогадами нашого земляка Носаченка Олександра Васильовича (11.09.1895 – 25.04.1969), краєзнавця, орнітолога, засновника  першої природничої експозиції Уманського краєзнавчого музею.

Ось що він писав у своїх щоденниках про уманські ліси початку ХХ століття.

25.03.1918. Я потрапив  в старий Горбов ліс. Бідний, бідний ліс. Погибла природна краса Умані – Старий Горбов ліс! Не можу передати ту печаль, яка поглинає мою душу при виді загиблих найулюбленіших  лісових куточків. Не далеко той час, коли  в нашому краї зникнуть всі остатки заповідних лісів, незайманих левад, боліт.

1924 р. Доїхали до бувшого Паланско-Кочубіївського-Городецького лісу. Колись тут були могутні ліси, де жило багато усякої птиці. Тепер зрубано все й велика площа кущів. Місцями й кущі корчують і з лісу роблять поля. Сумно дивитися на ці спустошені місцини, де ще не так давно були  остатки 200-річного лісу.

Історична довідка

Площа лісів Уманщини неодноразово змінювалася і пов’язане це в першу чергу з діяльністю людини[фото карта 1851]. У краєзнавчому збірнику Скуратівського Д.М. за 1927 рік вказано: «Для перетворення лісів у ріллю їх з давніх часів випалювали. Пізніше знищення лісів було пов’язане з добуванням перегоном смоли й дьогтю, добуванням вугілля й нарешті з дров’яним промислом. Страшенне знищення провадилося особливо протягом другої половини ХІХ століття в зв’язку зі збільшенням заораних площ під хліборобську культуру й повстанням цукрово-бурякової промисловості та будуванням залізниць. В багатьох місцях, де тепер  суцільні ниви,стародавні мешканці пам’ятають ще густі ліси, а правдивість їхніх спогадів стверджують ґрунти полів, що мають на собі сліди довгочасного виростання на них густого суцільного, чорного лісу»

Вважалося, що пшениця краще всього родить там, де ріс дуб. Масове «лісопобиття» розпочалося після звільнення селян в 1861 році. До земельної ділянки більшість родин отримували ліс, який обкладався  великим податком. На початку ХХ століття в Україні, за деякими даними, знищено 65% загальної площі лісів. В результаті чого лісистість зменшилася до 6% (Борейко В.Є., Білі плями історії природоохорони СРСР).

Сучасні ліси Уманщини становлять 12 % від загальної площі району.  [фото карта]

Головною  лісоутворюючою породою наших лісів є дуб  черещатий або звичайний. Це дерево любить світло і тепло, воно росте на рівнинах або невисоких горах. Відрізняється стійкістю до різких перепадів температури.        Це дерево відомо у двох формах: рання і пізня. У вологих умовах найчастіше зустрічається пізня форма, а у посушливих – рання. Дуб ранній скидає листя восени, а пізня форма дуба залишається з сухим листям на деревах і взимку, і весною. [фото 1] До 8 – 10 років росте повільно, а потім ріст його збільшується до 30 – 40 см на рік і припиняється в 120 – 150 років. Приріст дерева в діаметрі продовжується протягом усього його життя.   Жолуді зазвичай з’являються по досягненні дубом віку 19-20 років.  У середньому дерево живе близько 400 років (іноді їх вік доходить до 1000 років) і здатне досягати у висоту до 20 метрів.

В Уманському районі є державна пам’ятка природи  місцевого значення – Віковий дуб. Вік дерева  понад  500 років, висота 22 метри.  Зелена крона кидає тінь на площу близько 350 м².   Дерево росте неподалік села Рижавка Уманського району, в урочищі Ладижинському.[фото 3]

У «Софіївці» росте дуб,  якому майже 400 років.  Він  стоїть неподалік китайської альтанки, розкинувши в усі сторони здоровезні гілки, немовби підпираючи хмари. Обхват стовбура становить  2,5 метрів, а висота 22 метри.  За народними переказами цей  дуб пам’ятає  легендарні події пов’язані з  Іваном  Гонтою та Максимом Залізняком. Саме під  кроною цього дубу збиралися на наради гайдамаки.[фото 2]

Ще один велетень–дуб  височіє на перетині вулиць Садової та Гоголя, поруч  з  пам’ятником  двічі Герою Радянського Союзу генералу  армії І. Д. Черняховському [фото 4]

Дуб є головною деревною породою для створення полезахисних насаджень .  В Умані 1949 -50 роках колективи усіх підприємств, установ, шкіл, технікумів та інститутів висадили жолудями дубові лісосмуги по вулицях Тищика,Залізняка, Визволителів, вздовж дороги на село Городецьке, кар’єр Карпівка, до Олександрівського яру та всіх прилеглих крутосхилах. Тепер маємо важливий  для міста зелений пояс із півстолітніх дубів .

  Раціональне використання лісових ресурсів це в першу чергу охорона та відтворення лісів.

Світлана Гасіца

              старший науковий співробітник