Майже  в кожній оселі є керамічні вироби, якими ми користуємося і не замислюємось, скільки потрібно праці та уяви, щоб зробити той чи інший виріб. Кераміка – це чи не найдавніше мистецтво людської цивілізації, сенс якого перетворювати глину у якусь стійку форму, наповнену практичним чи символічним змістом. Одним, із великої когорти талановитих митців нашої Уманщини, був Головко Дмитро Федорович, який своєю творчістю постійно підтверджував, що кераміка може бути високим мистецтвом.

Народився майбутній народний художник 6 листопада 1905 року в Умані. Рано втративши батька, виховувався у сирітському притулку. Ще у дитячих та шкільних роках захоплювався народним мистецтвом. Навчаючись (з 1920-1922 роках) в Уманській дворічній школі народного мистецтва ім. Т. Шевченка, оволодів базовими знаннями з кераміки. Далі навчався у Художньо-керамічному технікумі Межигір’я та Київському технологічному інституті кераміки і скла.

Самобутній кераміст, Дмитро Федорович розвинув у своїх творах народні традиції, створивши власний оригінальний почерк у творчості.

У 67 років (1972р.) Дмитро Головко одержав звання народного художника України.

Твори  майстра з незмінним успіхом експонувалися в багатьох країнах світу та зберігаються в багатьох музеях та приватних колекціях.

        Уманський краєзнавчий музей, може з честю сказати, що у своєму зібранні має неповторні твори народного художника. Кожен з пишних баранців, струнких оленів, масивних ваз, розкішних куманців – має своє неповторне обличчя, свій характер, в які майстер вклав свою душу. Його дивовижні вироби вражають великою кількістю ліпних деталей та гармонією форм.

Творчість Дмитра Головка – дивовижно багатогранне явище з невтомною  фантазією. Джерело його творчості походить від рідної землі та народної мудрості.

Помер майстер 29 червня 1978 року.

Справу талановитого кераміста гідно продовжують його нащадки – син Михайло Дмитрович та онуки Валентин та Христина.

Вікторія Савчук

старший науковий співробітник