(до 75-ї  річниці завершення Другої світової війни)

2-е вересня 1945-го року – офіційна і загальновизнана дата завершення Другої світової війни.  У цей день, 75 років тому,  був підписаний  Акт про беззастережну капітуляцію останнього активного союзника фашистської Німеччини – Японії.

Цей історичний документ від імені уряду колишнього Радянського Союзу підписував наш земляк генерал-лейтенант К.М.Дерев’янко.

Дерев’янко Кузьма Миколайович

Нагадаємо, що Японія погодилася на капітуляцію ще 10-го серпня, але з умовою збереження структури імператорської влади в країні. Дещо раніше – 6-го серпня 1945 го року, союзними військами Сполучених Штатів Америки вперше в історії людства була скинута перша атомна бомба і найбільше японське місто регіону Тюгоку Хірасіма було практично знищено. 8-го серпня СРСР офіційно оголосив війну Японії, а 9-го серпня друга Американська атомна бомба ще більшої потужності була скинута на центральне портове місто в Японії Нагасакі, розташоване на заході острова Кюсю, яке було практично стерте з лиця землі.

Деморалізований та розгромлений супротивник 15 серпня оголосив про капітуляцію і бойові дії фактично були завершені. Залишалось зафіксувати умови капітуляції та підвести остаточну риску під війною.

Церемонія відбувалася 2 вересня  у Токійській затоці, але на американській території – на борту авіаносця “Міссурі” о 9 годині за токійським часом. 

Військові та журналісти з усього світу спостерігали за церемонією на борту “Міссурі”

Палубу прикрашали прапори союзних націй, вона була вщент заповнена кореспондентами з різних країн світу, матросами та офіцерами.

У центрі на нижній палубі стояв  стіл, на зеленому сукні якого лежали тексти Акта про капітуляцію Японії  англійською та японською мовами.

У центрі на нижній палубі стояв  стіл, на зеленому сукні якого лежали тексти Акта про капітуляцію Японії  англійською та японською мовами

Першим на борт “Міссурі” піднявся генерал Дуглас МакАртур з американською делегацією.

Офіційні представники союзних країн прибували на корабель на міноносцях.  Радянську делегацію доставив міноносець “Буконан”.

Вона зійшла на борт лінкора в складі: представника Верховного Головнокомандувача генерал-лейтенанта Кузьми Дерев’янка, якого супроводжували  генерал-майор авіації Микола Воронов, контр-адмірал   Андрій Стеценко та перекладач.

За свідченням учасників церемонії, під час підйому на корабель радянської делегації американські матроси влаштували їй бурхливу овацію – гучно вітали,  кидали догори свої матроські шапочки.

О 8.56, після прибуття всіх делегацій, на борт  ступила японська делегація, доставлена з Йокогами на американському есмінці “Ленсдаун”.

Представники Японії підіймаються на борт “Міссурі”

До її складу входили: представник уряду та імператора – міністр закордонних справ Сігеміцу Мамору представник імператорської ставки – начальник Генерального штабу генерал Умедзу Йосідзіро та інші представники міністерств, армії та флоту. 

Японська делегація на чолі із міністром закордонних справ  Сігеміцу Мамору та начальник Генерального штабу генерал Умедзу Йосідзіро

Церемонія розпочалася з “п’яти хвилин ганьби Японії. 

Такого прецеденту  в національній історії Японії раніше не траплялося. Капітулянти стояли обличчям до китайської делегації, що для них було вельми ганебно, і впродовж п’яти хвилин в атмосфері німої тиші  витримували на собі докірливі погляди всіх присутніх на судні.

Через три хвилини з’явився генерал Дуглас МакАртур. Із суворим виразом обличчя він виголосив промову:    “Ми, представники головних воюючих держав, зібралися тут для  того, щоб укласти урочисту угоду, через яку можна буде відновити мир. Спірні питання, пов’язані з різними ідеалами й ідеологіями,  були вирішені на полях боїв у різних частинах світу, а тому не підлягають  дискусії чи дебатам… Моя найбільша мрія і мрія всього людства, щоб з цієї урочистої миті почалося існування іншої епохи. Нехай у минулому залишаться кров і смерть, а мир буде заснований на вірі й взаємопорозумінні, світ буде намагатися не втрачати людської гідності, досягти найбільших прагнень –  свободи, терпимості та справедливості”.

Генерал МакАртур зачитує промову. У нього за спиною – представники Союзників

Закінчивши свій виступ, генерал Дуглас МакАртур запросив до столу японську делегацію

Сігеміцу Мамору о 9.04 першим підписав Акт.  Наступним  від переможеної сторони свій підпис поставив генерал Умедзу Йосідзіро –  65-річний генерал, який з 1939 р. перебував на посаді командувача Квантунської армії, а з 1944 р. – начальника Генштабу. Спочатку він відмовився брати участь у церемонії капітуляції, однак прибув на лінкор “Міссурі”  лише за особистим наказом імператора.

Сігеміцу Мамору о 9.04 першим підписав Акт про капітуляцію Японії

Своїми підписами вони  визнали  поразку Японії у війні, яка тривала 1364 доби, з часу  атаки на Перл-Харбор.

Від імені союзних країн цей факт  засвідчив  Верховний головнокомандувач союзними арміями генерал армії США Дуглас  МакАртур, підписавши англійський та японський тексти документів різними ручками.

Дуглас  МакАртур підписав Акт різними ручками. Одну віддав колишньому японському бранцю – генерал-лейтенанту Джонатан  Уейнрайт, який капітулював на Філіппінах,  а другу – генерал-лейтенанту  Артуру  Персивалю, який здався в полон японським військам у Сінгапурі

Далі свої підписи поставили представники всіх союзних країн, які воювали проти Японії.

Від США розписався командувач Тихоокеанського флоту США 60-річний адмірал Честер Німіц. 

 Підписи сторін під Актом про капітуляцію Японії

Далі присутні були дещо здивовані тим, що наступними підписувати документ були запрошені представники Китаю. Мета такого кроку –  зробити процедуру підписання Акта про капітуляцію ще більш принизливою для японської сторони.

Документ підписав начальник оперативного відділу  китайської Ради Національної оборони –  гомільданівський генерал  Су Юн-чан.

Далі до столу підійшла делегація Великобританії. Акт підписував адмірал Брюс Фрезер. За організацію охорони караванних суден з військовими вантажами, що ходили в порти Архангельська й Мурманська, він був нагороджений бойовим орденом СРСР. На церемонію одягнув військову тропічну форму –  білу безрукавку, шорти, шкарпетки й туфлі.

Наступним –  представник СРСР, наймолодший учасник церемонії, 41-річний генерал-лейтенант Кузьма Миколайович Дерев’янко.

Кузьма Дерев’янко. Українець, що поставив крапку у війні

Пізніше він згадував:

“Як тільки генерал МакАртут оголосив про те, що зараз Акт підпише представник СРСР, на нас спрямувались погляди усіх присутніх, фото і кінокамери майже п’ятиста кореспондентів усіх країн світу.

Намагаючись видаватися спокійним, я в супроводі генерал-майора авіації М.В. Воронова і контр-адмірала А.М. Стеценка підійшов до столу.

Не кваплячись сів, дістав з кишені автоматичну ручку й поставив свій підпис під документом.  Мимоволі пригадалася розповідь одного з очевидців підписання представниками гітлерівської Німеччини Акта про беззастережну капітуляцію. 

Та церемонія ознаменувала собою завершення війни в Європі, а зараз ставилась переможна крапка під Другою світовою війною. На землю прийшов довгоочікуваний мир…”

“Генерал-лейтенант К. Дерев’янко. Представник СРСР”

Після представника СРСР свої підписи поставили представник Австралії –  Головнокомандувач Австралійських військ генерал Томас Блеймі, представник Канади – полковник Лоренс  Мур-Косгрейв, представник Франції – Головнокомандувач французьких частин на Далекому Сході генерал Жан Леклерк,  представник Королівства Нідерландів –  Головнокомандувач ВМФ Нідерландів адмірал-лейтенант Конрад Хелфріх та представник Нової Зеландії – віце-маршал авіації Леонард Ізітт.

Після того як усі учасники церемонії підписали документ, генерал Дуглас МакАртур виголосив завершальне слово: “Давайте помолимося, щоб на всій Землі настав мир і Господь зберіг його назавжди…”

О 9.25 завершилися  всі формальності. Піднялося сонце, і сотні літаків, які здійнялися в небо з авіаносців, з гуркотом пролетіли над “Міссурі” та іншими кораблями. Так завершилась офіційна частина.

“О 9.25 завершилися  всі формальності. Піднялося сонце, і сотні літаків, які здійнялися в небо з авіаносців, з гуркотом пролетіли над “Міссурі” та іншими кораблями” 
Перепустка Кузьми Дерев’янка на церемонію підписання. Зберігається в експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні 
Лист Президента США Гаррі Трумена про надання Кузьмі Дерев’янку ордена “Легіон заслуг”, зірка Героя України та інші матеріали у експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні 

Ми пишаємося своїм земляком. Він з честю пройшов нелегкий шлях війни  від рядового  до генерала і був удостоєний честі виконувати військові дипломатичні місії – призначений представником Верховного  Головнокомандування при штабі американських збройних сил на  Тихому океані, підписав  Акт про капітуляцію Японії, а потім був членом союзницької Ради для Японії від СРСР з 1946 по  1950рр.

Указом Президента України від 7 травня 2007 р. за мужність і самовідданість, виявлені в роки Другої світової війни 1939–1945 років, визначні дипломатичні заслуги в повоєнному врегулюванні міждержавних відносин генерал-лейтенанту Кузьмі Миколайовичу Дерев’янку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. 

2 вересня 2005 року в селі Косенівка, де народився К.М.Дерев’янко, було відкрито музей-садибу. Його ім’я носить одна із вулиць у м.Умані.                          Музей-садиба К.М.Дерев’янка  у с.                       Косенівка Уманського району.

Музей-садиба К.М.Дерев’янка  у с. Косенівка Уманського району.

В Уманському краєзнавчому музеї знаменитому земляку присвячена частина експозиції.

Кузьма Дерв’янко залишив спогади (робочі записи, документи, записки), які після проходження цензури частково були опубліковані в книзі сина Віталія “Солдат, генерал, дипломат” та  у збірці “На землі, в небесах і на морі”. Уперше без купюр його записи та документи з’явилися в книзі “Легендарний генерал” племінниці генерала Лариси Трохименко.

                                                                                  Людмила Шуйська

                                                                             старший науковий співробітник

Уманського краєзнавчого музея