(125 років з дня народження Олександра Васильовича Носаченко)

Олександр Васильович Носаченко – український орнітолог, що вніс помітний вклад у вивчення птахів України. Народився він 11 вересня 1895 на станції Тальне Київської губернії (нині – Черкаська область) в родині залізничного майстра. З дитинства захоплювався природознавством і збирав колекції мінералів, рослин і комах, але особливі почуття викликали птиці, яких він спостерігав в природі і вдома, вигодовував пташенят. Достаток сім’ї був невеликий, тому батьки і сестри не схвалювали його «наукових занять»: юнакові, на їхню думку, потрібна була справжня професія, яка дозволила б йому заробляти на шматок хліба. У 1910 р. після закінчення двокласного училища в м. Умань Олександр пішов вчитися на телеграфіста. За цією спеціальністю він згодом працював на залізничних станціях Київської губернії, але увесь вільний від роботи час А.В. Носаченко став присвячувати екскурсіям на природу і веденню щоденників, упорядкуванню колекції пташиних яєць, яку почав збирати ще в 1906 р, а також вивченню спеціальної літератури з орнітології. У 1924 р. він переклав з німецької роботу Г. Гебель «Птахи Уманщини» (Goebel, 1879), яка стала для нього орієнтиром в дослідженнях орнітофауни рідного краю. Крім німецького, Олександр Васильович вільно володів польською мовою, міг в оригіналі читати англійською.

А.В. Носаченко за телеграфним апаратом під час Сталінградської битви.
1.11.1942, м. Ленінськ, Сталінградської обл. Фото зберігається в Уманському краєзнавчому музеї

У 1915 р. А.В. Носаченко призвали до армії. Служба проходила в тилових частинах, розквартированих в Харкові, Москві, Твері і Києві. Будучи класним фахівцем, він навчав новобранців телеграфної справи і роботі з радіостанцією, а у вільний час продовжував досліджувати навколишню природу. У 1918 р. А.В. Носаченко демобілізувався і до травня 1921 року працював телеграфістом в містечку Погребище (нині Вінницької області), потім в м.Умань. У цей період він підтримував контакти з професійними зоологами, зокрема, з Н.В. Шарлеманем, якого відвідував в Києві ще в 1917 р. У 1926 р. за матеріалами своїх досліджень А.В. Носаченко підготував для друку збірку «Птахи Уманщини», яка, однак, так і не була опублікована. У 1935 р. через хворобу він перейшов на роботу в Уманський краєзнавчий музей, в якому створив зоологічний відділ. Незважаючи на погіршення здоров’я і потреби, Олександр Васильович продовжував свої майже щоденні екскурсії на природу і поставив собі за мету оформити результати своїх спостережень у вигляді наукової роботи.

Залишивши музей, Носаченко з 1937 р. працював в Уманському учительському інституті старшим препаратором кафедри зоології. Безкорисливо, за рахунок особистого часу, він допомагав завідувачу кафедри збирати матеріал для дисертації і, втративши надію на здійснення власних наукових планів і поліпшення матеріального становища, в 1939 р. повернувся на телеграф.

Незабаром почалася Велика Вітчизняна війна. А.В. Носаченко був знову мобілізований і відправлений радистом на оборону Дніпрогесу. Під безперервними нальотами німецької авіації він самовіддано, практично поодинці, підтримував радіозв’язок. Далі був відступ, потім – Сталінградська битва (фото). З наступаючими військами А.В. Носаченко дійшов до Києва. За роки, проведені на фронті, здоров’я Олександра Васильовича значно погіршився, і його залишили в київському госпіталі, звідки демобілізували по інвалідності. В будинку в Умані на нього чекала дружина Парасковія Андріївна, якій вдалося врятувати від окупантів оологічну колекцію і щоденники.

З грудня 1944 р. до 1949 р. Олександр Васильович як і раніше працював телеграфістом, потім вийшов на пенсію. Незважаючи на важке післявоєнне життя, причіпки начальства і бюрократичну тяганину з призначенням пенсії, натураліст продовжував екскурсії в природу і поповнював колекцію.  Він також спілкувався з іншими орнітологами, вів з ними листування і приймав у себе вдома. У 1953 р. через газету «Правда України» про Носаченко дізнався А.Б. Кістяківський, з яким згодом почалися переговори про передачу зібраних матеріалів в Академію наук. Цього, однак, так і не відбулося. Можливою причиною було різке погіршення здоров’я Олександра Васильовича. Помер Олександр Васильович 25 квітня 1969 р. похований в Умані.

У 1971 р. значна частина зібраної А.В. Носаченко колекції і його щоденники були за належну заплату на ті часи винагороду придбані у його вдови і передані в Черкаський краєзнавчий музей, де зберігаються і понині. Меншу частину колекції і деякі інші матеріали вдова натураліста передала в Уманський краєзнавчий музей. Колекція, зібрана за період з 1907 по 1959 рр., налічує понад 1500 повних і неповних кладок 136 видів птахів (3690 яєць в Черкаському музеї і понад 1000 – в Уманському).

Зібрані А.В. Носаченко численні матеріали були опубліковані. Вийшов каталог його оологічної колекції (Селіверстов, 2007). Окремі відомості наводилися в роботах інших авторів (Гаврилюк, Грищенко, 1998).

Автобіографія та щоденники А.В.Носаченко  зберігаються в Черкаському краєзнавчому музеї (№ ЧКМ В-582п / з 692), а його спогади – в Уманському краєзнавчому музеї (№ УКМ 9821).

Володимир Шварцман,

науковий співробітник