Уманчани в Українській Центральній Раді

17 березня 1917 року, у Києві проголошено утворення Української Центральної Ради – першого в історії України парламенту.

Після розвалу Російської імперії у лютому 1917 року українські політичні партії, студентські, громадські організації, військовики тощо утворили свій представницький орган і дали йому назву Українська Центральна Рада (або Центральна Рада).

Першим в історії України парламентом Українська Центральна Рада стала після Всеукраїнського Національного Конгресу, який відбувся 19 – 21 квітня 1917 року. На цьому форумі українська нація зробила перший у XX ст. крок до ствердження незалежної Української держави.

Делегати Всеукраїнського Національного Конгресу представляли всі українські губернії, різні суспільні групи населення, політичні партії, громадські організації, селянські спілки, студентські громади, кооперативні організації і союзи, жіночу спілку тощо. Вони обрали до Центральної Ради 150 делегатів – уповноважених представників українських губерній, українських політичних партій, професійних, громадських і культурних організацій. Обрали президію Центральної Ради у складі: голова – Михайло Грушевський, заступники голови – Сергій Єфремов, Володимир Винниченко.

Обравши до Центральної Ради делегатів від усього українського народу, Всеукраїнський Національний Конгрес надав Центральній Раді статус парламенту. Статус першої та основоположної гілки державної влади в Україні на початковому етапі Української Національної революції 1917 – 1922 рр.

Найважливіший документ першого українського парламенту на шляху державотворення – це IV Універсал від 24 січня 1918 року, яким Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною і суверенною державою, а Генеральному Секретаріату надала повноваження виконавчого органу державної влади – уряду Української Народної Республіки.

Не менш важливі для розбудови незалежної Української держави були такі закони Центральної Ради, як Закон про Державний герб Української Народної Республіки від 1 березня 1918 року, Закон про громадянство УНР та територіально-адміністративний поділ УНР від 2 березня 1918 року, Конституція Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року.

Центральна Рада не змогла реалізувати ухвалені нею закони через зовнішнє втручання – війну більшовицької Росії проти України.

Центральна Рада діяла з 17 березня 1917 року по 29 квітня 1918 року. За цей час її персональний склад змінювався тричі. Перший склад Центральної Ради був сформований 20 березня 1917 року, другий – 21 квітня 1917 року, третій – 20 серпня 1917 року.

Делегатами першого в історії України парламенту були й наші земляки – уманчани, уродженці Уманщини а також люди доля яких так чи інакше пов’язана з Уманщиною. Це Микола Біляшівський, Олександр Ільченко, Сергій Єфремов, Іван Матвієнко, Іван Мірний, Зінаїда Мірна, Віра Нечаєвська. Також уманчанка Надія Суровцова у перші місяці Української Національної революції 1917 – 1922 рр. обіймала посаду діловода –друкарки Генерального Секретаріату внутрішніх справ Центральної Ради.

Член Центральної Ради Микола Біляшівський. Народився 24 жовтня 1867 року в Умані. Етнограф, мистецтвознавець, археолог, один з фундаторів і директор Київського міського художньо-промислового музею (нині Національний художній музей України). Як член Центральної Ради, у березні 1917 року призначений комісаром з охорони пам’яток культури Київської губернії, згодом очолив відділ музеїв і охорони пам’яток Генерального секретаріату Центральної Ради. Микола Біляшівський розробив проект першого закону України про охорону пам’яток історії, культури і мистецтва (1918 рік).

Заступник голови Центральної Ради Сергій Єфремов. Уродженець Уманщини. Народився 18 жовтня 1876 року, у селі Пальчик (нині Катеринопільської селищної ОТГ Звенигородського району Черкаської області). Публіцист, літературознавець, історик літератури, дійсний член Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка, академік, віце-президент Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН).

Член Центральної Ради Олександр Ільченко. Народився біля 1888 року. Місце народження невідоме. Житель Уманщини, сільський учитель. Заступник голови «Селянської спілки» Уманщини, обраний у травні 1917 року на Селянському з’їзді Уманського повіту. Організатор структур «Селянської спілки» на території Уманщини. Обраний до Центральної Ради як представник «Селянської спілки» України. Як член Центральної Ради, Олександр Ільченко разом з інструктором Центральної Ради Надією Суровцовою у березні – квітні 1917 року створював в Уманському повіті сільські ради – органи місцевого самоврядування підпорядковані Центральній Раді. У березні 1918 року представник «Селянської спілки» Олександр Ільченко ввійшов до Малої ради Центральної Ради.

Член Центральної Ради Іван Матвієнко. Житель Уманщини. Член Центральної Ради від «Селянської спілки» Уманського повіту. Інших відомостей немає.

Член Центральної Ради Віра Нечаївська. Народилася 7 вересня 1895 року в Умані. Українська письменниця, дружина учасника бою під Крутами, першого українського хірурга – трансплантолога Юрія (Георгія) Вороного, громадсько-політична діячка, організатор і голова Українського жіночого союзу. Делегат Всеукраїнського Національного Конгресу, на якому виступила з промовою. Обрана до Української Центральної Ради як представник Українського жіночого союзу.

Подружжя Іван і Зінаїда Мірні. Їхня доля пов’язана з Уманщиною –проживали в Умані у 1898 – 1910 рр. Активісти Уманського Українського гуртка, який у 1889 – 1890 рр. організував і очолив Юрій Крамаренко, відомий на Уманщині лікар.

Член Центральної Ради Іван Мірний народився 30 серпня 1872 року, за фахом юрист. У 1898 – 1910 рр. податковий інспектор Уманського повіту. Обраний до Центральної Ради. У 1918 – 1919 рр. очільник канцелярії Міністерства закордонних справ Української Народної Республіки.

Член Центральної Ради Зінаїда Мірна (в дівоцтві Хільчевська) народилася у 1875 або 12 жовтня 1878 року. У 1910 – 1917 рр. активістка Київського Товариства оборони жінок.

Уманчанка Надія Суровцова. Народилася 18 березня 1896 року. Інструктор Центральної Ради в Уманському повіті, діловод–друкарка Генерального Секретаріату внутрішніх справ Центральної Ради, начальник загального відділу Міністерства закордонних справ Української Народної Республіки, начальник дипломатичного департаменту Міністерства закордонних справ Української Держави під проводом гетьмана Павла Скоропадського, секретар інформаційного бюро Міністерства закордонних справ Української Народної Республіки під проводом Голови Директорії (уряду) УНР Симона Петлюри. Політв’язень, історик-краєзнавець, публіцист, захисник і рятівник пам’яток української історії та культури Умані та Уманщини.