Лесь Курбас (повне ім’я – Олександр-Зенон Степанович Курбас) – український режисер, актор, теоретик театру, драматург народився у родині акторів театру.
У 1909 році організував студентський театр, в якому став головним режисером і актором. Згодом за запрошенням Миколи Садовського Лесь Курбас опиняється у київському театрі. В цей час формується його художній витончений смак і світогляд. Навколо Курбаса гуртується театральна молодь. Наприкінці 1916 року вони створюють «Молодий театр». Навесні 1919 року «Молодий театр» об’єднали з Першим державним театром України ім. Тараса Шевченка. В березні 1920 року, в день 59-х роковин смерті Тараса Шевченка відбулась прем’єра вистави за поемою «Гайдамаки»,
З вересня 1920 по квітень 1921 року театр перебував у нашому місті. У центрі Умані на круглій тумбі для оголошень, закликів та наказів з’являється надрукована на обгортковому папері афіша, котра повідомляла про початок гастролей трупи під керівництвом Леся Курбаса. Із спогадів Миколи Бажана, який жив в Умані, дізнаємося про культурне життя міста. «Лесь Курбас і його театр з’явилися в Умані як вісники з іншого світу й виміру, внісши красу й гармонію в занапащену війною, спустошену дійсність. Біля афішної тумби, у дворі театру, розвантажували вози. Витягали великі, збиті з фанери скрині, позначені коротким написом «Кийдрамте». Дошки, планки, якісь рейки, деталі меблів та декорацій. Завіси, задники, куліси, розмальовані яскравими барвами дужого таланту Леся Курбаса. Ми зачаровано вдивлялися в пожмакований театральний скарб, який невдовзі мав розгорнутися на тісній сцені театру».
І вже за кілька днів під дахом маленького, непристосованого приміщення з дерев’яними стінами, актори грали «Макбет» та «Едіпа»: «Чи є ще де-небудь театр, в якому голодні артисти зуміли б влити у виконання стільки життя, душі й радості?!». В умовах надзвичайних, проте зігрітий моральною підтримкою публіки, Курбас будує сміливі плани постановки Гоголя, нової редакції «Вертепу» і, звісно, Шекспіра: «Тоді ми стояли за лаштунками і могли бачити улюблених артистів зовсім зблизька, в їхньому закулісному побуті, тоді дуже нужденному, виснаженому, напівголодному. Ми бачили, як Курбас обережно, щоб не відклеїлася борода, на ходу жував яблуко, закусуючи окрайцем хліба, як Чистякова на сіре лахміття накидала якусь кофтинку, щоб затулитися від холоду осені, що продирався крізь всі шпарини будинку».
Тут же, в Умані, Курбас поставив виставу на натурі, серед дивовижної природи парку «Софіївка». Це була «Свобода» Моріса Потешера, а також ввів в текст вистави віші Івана Франка.
В грудні 1920 в приміщенні колишнього Василіанського греко-католицького монастиря відбулась вистава за поемою Тараса Шевченка «Гайдамаки», яка увійшла до золотого фонду української національної сцени. Той час Микола Бажан, будучи уже відомим поетом, у своїх юнацьких спогадах так згадує про виставу, яку неодноразово бачив і брав участь у масових сценах: «Ти можеш дивитись її знову й знову – жадібно, схвильовано, ненаситно. На уманську базарну площу у стін тієї самої монастирської будівлі, в якій ти зараз заціпеніло застиг на лаві та разом з іншими глядачами переживаєш давно минулу, але досі вражаючу трагедію, виходить Гонта».
В Умані Івана Гонту грав сам Лесь Курбас. В масових сценах активно грали учні училища землеробства і садівництва.
В Умані Курбас відкриває студію драматичного мистецтва. В ній викладали техніку жестів, хореоргафію, фехтування, майстерність актора, давали уроки української сценічної мови. За піаніно сідали сам Курбас або Чистякова.
Коли театр поїхав з Умані, Микола Бажан певний час був режисером, актором і навіть художником декорацій місцевої театральної студії. Основою студії були студенти училища.
Потім був Харків і плідна співпраця режисера Леся Курбаса і драматурга Миколи Куліша…Творчий злет митця обірве арешт 1933 року.
Промайнуть роки і вже в суверенній Україні, у Харкові, на могилах дружини і матері Л. Курбаса буде відкрито «Пантеон сім’ї Курбаса- Чистякової».
Володимир Шварцман
науковий свівробітник
