Сергій Кравцов
молодший науковий співробітник
15 січня виповнюється 150 років з дня народження видатного українського вченого, академіка АН України, історика, письменника і перекладача, одного із провідних лінгвістів і засновників сходознавства в нашій державі Агатангела Юхимовича Кримського (А. Хванько).
На думку деяких вітчизняних дослідників, в історії української культури спадщина А.Кримського кількісно поступається лише перед спадщиною Івана Франка,
І хоча Агатангел Юхимович народився в м. Володимирі-Волинському Волинської губернії, згодом його батьки переїхали до містечка Звенигородка. Саме до містечка яке добре знають мешканці Умані, так як проїзджають повз нього по дорозі до обласного центру в місто Черкаси.
В Звенигородці пройшли дитячі роки Агатангела, якого рідні в дитинстві звали Хваньком. У три роки хлопчик навчився читати, в п’ять років батько вже віддав його до Звенигородського місцевого училища, де був нагороджений «Похвальним листом», згодом поступив до гімназії в Острозі, також вчився у Другій київській гімназії, у славетній Колегії Павла Галагана. Вчителем словесності був відомий український філолог Павло Житецький,
У Колегії А. Кримський оволодів грецькою, турецькою, італійською, старо-єврейською мовами та санскритом і називав роки навчання «великою школою життя».
Після закінчення Колегії Ґалаґана любов до Сходу привела А. Кримського до Лазаревського Інституту східних мов у Москві. Там Агатангел Юхимович отримав грунтовний вишкіл орієнталіста. Став професором. Арабська філологія, іслам та арабська література стали для нього основними дисциплінами. Крім того, він вивчив перську мову і літературу, а також турецьку мову та літературу.
У 1895 році отримав пропозицію посісти кафедруру історії української мови Львівського університету, проте відхилив її з огляду на сходознавчі зацікавлення. Перебував у науковому відрядженні в Сирії, Лівані, Туреччині.
Агатангел Кримський брав активну участь в українському національному житті кінця XIX століття, листувався з відомими діячами української культури — Омеляном Огоновським, Борисом Грінченком, Іваном Франком, Лесею Українкою, Михайлом Павликом та іншими. А творча співпраця А. Кримського та І. Франка поступово переросла у справжню дружбу.
Варто також згадати про збірку поезій А. Кримського «Пальмове гілля», перше видання якої з’явилося у Львові у 1901 р. накладом українсько-руської видавничої спілки. Іван Франко схвально оцінив цю збірку у своїй рецензії, надрукованій у ЛНВ під назвою «Наша поезія в 1901 році». Він написав не лише про «Пальмове гілля», а дав широку характеристику усього доробку А. Кримського: наукового, перекладацького і поетичного: «А. Кримський — високооригінальна поява в нашій літературі. Чи пише він чисто філологічні статті, чи літературні критики, чи прозові оповідання, чи поезії, всюди вносить своє власне я в такій мірі, як мало котрий наш письменник… в перекладах, особливо з орієнтальних поетів він виявив немале майстерство, і справедливо мусимо вважати його першим піонером нашого слова на сій просторій і досі майже не ораній українським лемешем ниві східної поезії. Переклади Кримського з Гафіза, Омара Хайяма, з арабських поезій… заслуговують на всяке признання» («Літературно-науковий вістник»).
Як відомо, у 1917 році в Україні утворилася Центральна Рада, котра проголосила Українську Народну Республіку. Почався процес створення державних, культурних, мистецьких, наукових установ.
На прохання організатора і першого голови-президента Української Академії наук(УАН) В. І. Вернадського у 1918 році Агатангел Кримський приїхав до Києва для участі у створенні УАН.
А.Кримського запросили на її неодмінного секретаря. Він переїхав до Києва, де започаткував наукове сходознавство, керуючи водночас академічною україністикою, став професором Київського університету (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка),
З його ініціативи у Харкові було засновано Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства.
Агатангел Юхимович у своїх працях “Увага з приводу кафедри східної історії та філології” подав своє бачення завдань майбутньої української орієнталістики, яке не втратило своєї актуальності і сьогодні, а саме: “Окрім неминучої загальновизнаної наукової потреби студіювати східну історію, як одну з великих частин історії вселюдської, Україна має ще свої особливі причини дбати про те, щоб у її найвищій ученій інституції східні дисципліни розвивалися як слід, з інтенсивністю. І бажалося б мати навіть не одну і не дві, а скількись східних кафедр в Академії Наук. Стародавня територія сучасної України була місцем для життя або для давнього перебування усяких орієнтальних народів, – і перед українською наукою стоїть ціла низка всеможливих питань і завдань, що чекають планового розроблення і розв’язання. Іраністика, туркологія (дисципліна ця особливо потрібна) і арабістика – без отих трьох наук всестороння, неоднобічна історія українства неможлива; без них будуть неминучі зіяючі лакуни в самому-таки українознавстві.
За давніх часів теперішню південну Вкраїну залюднювала іранська вітка народів: скити-сармати, потім їхня видозміна – алани… Як відомо, навіть імення наших великих річок “Дністер”, “Дніпро”, “Дін” – осетинські (іранські), деякі найзвичайніші слова української мови, такі як “собака”, живцем позичено з іранської мови…
З 1929 року А. Кримського почали переслідувати, позбавляти посад. У 1930-х роках Кримський був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України.
20 липня 1941 року Кримського заарештовано співробітниками НКВС, звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності й ув’язнено в одній із тюрем НКВС у Кустанаї, тоді Казахська РСР, СРСР (нині — Костанай, Казахстан).
25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми № 7. Реабілітований у 1957 році.
А.Ю. Кримський – автор понад 1000 публікацій: монографій, підручників, статей. Вагоме місце в діяльності вченого посідають праці з арабістики, семітології, тюркології, іраністики. Багато уваги приділяв Агатангел Юхимович проблемам розвитку української літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології. Учений був також науковим редактором багатьох словників та збірників.
16-та сесія Генеральної асамблеї ЮНЕСКО внесла його ім’я до переліку видатних діячів світу. Також встановлено премію ім. А. Кримського НАН України.
Як зазначається на сторінках газети Кабінету Міністрів Уккраїни «Урядовий Курєр», за 15 січня 2011 року, – «Залишається лише подякувати долі, що потомок татарського роду, батько якого волів про це не пам’ятати, не лише присвятив все своє свідоме життя налагодженню містків взаєморозуміння між двома світовими культурами – Заходу і Сходу, а назавжди полюбив землю, на якій народився».
Фото з інтернет-ресурсів
