14 грудня щороку в нашій державі відзначається День вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Українська земля та її народ несуть на собі страшний тягар Чорнобильської катастрофи. Завданий біль та проблеми не втрачають своєї гостроти і сьогодні. Чорнобильський полин, його гіркота, чорнобильська біда торкнулася багатьох людських душ і сердець.
Аварія 1986 року за масштабами забруднення навколишнього середовища радіонуклідами і наслідками для населення та економіки класифікується як екологічна і соціально-економічна катастрофа.
Ця аварія стала не лише найбільшим лихом кінця ХХ ст., а ще й мірилом помилок сучасної цивілізації.
Чорнобильська трагедія завдала дуже великих матеріальних і екологічних втрат у нашій країні. Четвертий реактор був повністю зруйнований. З 16 грудня 2000 року Чорнобильська атомна електростанція закрита. На території України щонайбільше 400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки.
Найбільше радіація вразила дітей 1975-1986 року народження, які отримали опромінення від 14 до 26 сГр. Таких дітей у нашому місті 63, 1 дитина з інвалідністю.
Сьогодні у нашому місті проживає 634 постраждалих в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з них 382 учасники ліквідації І-ІІІ категорії, з яких – 128 осіб з інвалідністю, 252 потерпілих. Втратили годувальників 67 сімей чорнобильців.
Ці люди-герої, повною мірою виконали заповідь: «Нема більше від тієї любові, як хто душу свою положить за друзів своїх». Ліквідатори аварії на ЧАЕС – це герої мирного часу, які захищали свою державу, як захищають її герої АТО/ООС, відстоюючи цілісність та незалежність України. Вони, ризикуючи своїм життям та здоров’ям, виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й подальшого розповсюдження радіації.
Глибокої поваги заслуговують ліквідатори, співчуття – переселенці та постраждалі. Щира вдячність тим, хто зберіг життя на землі, відроджував і продовжує відроджувати обпалену радіацією землю. Низький уклін всім потерпілим і ліквідаторам, терпіння і незламної віри у краще, миру та щастя, здоров’я і благополуччя.
Чорнобиля спомин гіркий
З роками стає все сумнішим
і згадуєш дим той гіркий
і друзів, які відійшли уже в вічність.
Спустошені села, коричневий ліс,
Залишені поле й сади,
пташиний де спів, дитячий де сміх?
У пам’яті все назавжди.
Хвилинами вічність тоді рахували,
не знаючи страху, у пекло ішли,
і вдень і вночі Ви світ рятували,
зробили усе, і Європу спасли.
Забувши про себе, дітей і родину,
здоров’я втрачали й життя.
Реактор своїми тілами закрили
в імя України, її майбуття.
Л.П.Качанова
Володимир Шварцман,
науковий співробітник
