Категорії
Без категорії Публікації працівників

Надії в очікуванні – «трикутники життя»

Проходить життя, минають роки  й забирають свідків однієї з найбільшої трагедії ХХ ст. – Другої світової війни. Проте, час залишає нам безмовних очевидців – сімейні та фондові архіви. Одними з таких документів є листи-трикутники.

 Фронтові листи – це історія не лише сім’ї, а й цілої країни. Їх з нетерпінням чекали матері, кохані, доньки як доказ того, що їх захисник живий, що скоро кінець страшним, кривавим, руйнівним подіям, що незабаром доля знову з’єднає коханих, сім’ю, родину… й навіть країну, адже війна – спільна трагедія!

Листи з передової – це тоненька ниточка, що пов’язувала солдата з своєю родиною, ниточка підтримки, яка давала надію на зустріч та віру у перемогу. Написані в різних місцях і умовах, вони завжди були пронизані душевністю й любов’ю. Захисники, загартовані морозами та спекою, металом та бронею, кров’ю та смертю, завжди вкладали тепло та ніжність, а іноді й поетичність, в кожен рядок свого «трикутника життя». В жодному листі не прочитаєш, наскільки важко воювати і як страшно кожного дня зустрічатися зі смертю. Слова листів спокійні і навіть буденні. Та в кожній стрічці відчувається сум за домівкою та непереборне бажання якнайшвидше перемогти ворога і нарешті обійняти свої найрідніших…

Нехватка паперу, конвертів та марок стало причиною й наслідком листів у формі трикутника. Вони представляли собою прямокутний аркуш паперу, загнутий спершу справа наліво, а потім навпаки. Смужку паперу, що лишалася вставляли всередину. На зовнішній стороні вказували адресу і залишали місце для відміток поштових співробітників. Такі листи відправлялися без марки і не заклеювалися, адже їх все одно перевіряла цензура.

Маленькі жовтаві свідки Другої світової війни та історії родин дбайливо зберігаються в сім’ях захисників і фондах Уманського краєзнавчого музею. Вашій увазі представлено деякі з них.


Листи ж від рідних – це обереги, які носили в нагрудних кишенях, щоб дороге було ближче до серця. Їх сміливо можна було називати оберегами, бо  деякі з них містили молитви.

Людмила Терлецька

завідувач науково-дослідним відділом

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *