Вікторія Пламадяла

старший науковий співробітник

науково-дослідного відділу

Українське весілля … Його досліджують, ним захоплюються, з нього черпають народну мудрість, повагу до двох молодих людей, бажаючих поєднати свої долі, свої серця. З давніх-давен одруження завжди було однією з найурочистіших, найбільш хвилюючих подій у житті людини. Спливав час, падали імперії, утворювались нові держави, але молоді душі завжди прагнули до з’єднання, до створення міцної сім’ї.

14 жовтня православні віряни святкують одне з найбільших народних свят в Україні – свято Покрови Пресвятої. У народному світогляді Покрова  покровителька  землі й погоді, дівчатам і жінкам, домашньому затишку, шлюбу і здоров’ю людей.

Жінки вважали свято Покрови своїм. Особливо його чекали заручені дівчата та ті, які сподівалися на сватів. Адже від Покрови до Пилипівських заговин (27 листопада) усюди справляли весілля. Це підтверджують і численні прислів’я:

  • Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийшла Покрова – заревіла дівка, як корова.
  • Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку яков-таков онучею, хай дівкою не мучусь.
  • Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку, як не хусткою, то онучею, бо дівкою вже надокучило.
  • Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку, хоч і ганчіркою, аби я була жінкою.

У цих прислів’ях, позначених м’яким і дотепним українським гумором, відбиті одвічні дівочі бажання – вийти заміж, народити та виховати дітей як продовжувачів родоводу. Відтак дівчата повсякчас зверталися до своєї покровительки з різноманітними молитвами

Утворенню сім’ї українці завжди надавали великого значення. Відповідно до цього формувалася весільна обрядовість — справжня народна драма, що включала ігрові дії, танці, співи, музику

Бгання короваю — один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини. Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконував специфічну обрядову функцію.

Кожен із весільних хлібів мав своє призначення: з паляницею йшли свататися, з шишками та колачем запрошували на весілля, голубки та гуски дарували коровайницям. Коровай був окрасою весільного столу як символ достатку й щастя, а наприкінці весілля його розподіляли між усіма присутніми.

Головним весільним хлібом був коровай, який виготовлявся з дотриманням певного сценарію. Бгали його у п’ятницю або суботу в домі молодої чи у родичів  або ж в обох молодих. Нерідко у цьому ритуалі брали участь родичі з обох боків, символізуючи поріднення сімей.

Бгали коровай спеціально запрошені заміжні жінки, які приносили з собою борошно, яйця та сало. Весь процес бгання короваю обставлявся ритуальними та магічними діями. Вважалося доброю ознакою, коли коровайниць була непарна кількість (найкраще сім). Щоправда, в деяких районах запрошували парне число жінок: щоб молоді увесь вік прожили в парі. При цьому коровайниці повинні були перебувати у першому шлюбі і жити в злагоді.

Спільність дій під час бгання короваю мала символізувати єдність майбутньої сім’ї. Для цього коровайниць зв’язували рушником і вони мусили все робити разом: місити тісто, виліплювати оздобу, обмивати руки. Існувало повір’я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя, тріснутий віщує розлучення, а покручений — злу долю. Тому коровайниці “улещували” коровай приказками та піснями.

Основа давнього короваю – коло. Прикрашають  листочками: їх повинна бути непарна кількість 5-7-9, бо хлопець чи дівчина у пошуку пари, але качалочок, щоб виробити листочок чи розрізів у листочку – парна кількість, бо це для молодої закоханої пари, щоб вони були у парі. Всі елементи декору короваю повинні бути у парній кількості: квіточки, колоски, птахи. Обов’язково завершити прикрасу – це обрамлення виробу, щоб шлюб цей був міцний і довгий.

Коровай має бути круглий – це символ сонця. Обрамлюють його джутами: три переплетені джгути – подовження роду, два переплетені джгути – поєднання двох доль. Символ пари зберігався протягом усього періоду випікання виробу.

Шишки – обов’язковий атрибут короваю. Сосна для українців – символ життєвої сили, плодючості і оберіг від нечистої сили. Соснова шишка уособлює в собі чоловічу силу і, особливо насіння. Дарувати шишки – бажати достатку і плодючості, бажати доброти і життєвої сили.

Голуб – символ Святого Духа, щирої любові, злагоди і ніжності. Тому і голуби в парі – символ вічної і вірної любові. Для всього людства – це птах все земної любові, птах миру, символ чистоти і очищення. Фігури пари голубів  обов’язково прикрашають коровай.

Колосок – символ поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею він дістається завжди, але без нього немає життя.

Квіти супроводжують на все життя: саме вони мають здатність розрадити, коли важко, підняти настрій. Квіти пробуджують у нас людяність, щирість, сердечність і доброту.

Троянда – королівський символ. Це символ верховенства, особистої краси, величної вроди, бо вона – королева квітів. Вінок з троянди символізує людське життя, зелень троянди – радість, колючки – печаль. Це символ небесної досконалості, блаженства, чистих земних пристрастей.

Коровай завжди був окрасою весільного столу. Він символізував щастя, достаток й добробут. Коровай виносять на вишитому рушнику. Чим пишніший вдавався випечений коровай, тим щасливіше і багатше життя чекає молодят, які скуштували коровай. Коровай випікали багатошаровим, і ділив його хресний батько нареченого або нареченої. Верхівку віддавали молодим, середню частину — гостям, а низ, в який часто запікають монети, — музикантам. Разом з шматочком короваю молоді ділилися з гостями своїм щастям. Гості у відповідь дякували жениху і нареченій подарунками.