(до 75-ї річниці завершення Другої світової війни)
2-е вересня 1945-го року – офіційна і загальновизнана дата завершення Другої світової війни. У цей день, 75 років тому, був підписаний Акт про беззастережну капітуляцію останнього активного союзника фашистської Німеччини – Японії.
Цей історичний документ від імені уряду колишнього Радянського Союзу підписував наш земляк генерал-лейтенант К.М.Дерев’янко.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/0.jpg)
Нагадаємо, що Японія погодилася на капітуляцію ще 10-го серпня, але з умовою збереження структури імператорської влади в країні. Дещо раніше – 6-го серпня 1945 го року, союзними військами Сполучених Штатів Америки вперше в історії людства була скинута перша атомна бомба і найбільше японське місто регіону Тюгоку Хірасіма було практично знищено. 8-го серпня СРСР офіційно оголосив війну Японії, а 9-го серпня друга Американська атомна бомба ще більшої потужності була скинута на центральне портове місто в Японії Нагасакі, розташоване на заході острова Кюсю, яке було практично стерте з лиця землі.
Деморалізований та розгромлений супротивник 15 серпня оголосив про капітуляцію і бойові дії фактично були завершені. Залишалось зафіксувати умови капітуляції та підвести остаточну риску під війною.
Церемонія відбувалася 2 вересня у Токійській затоці, але на американській території – на борту авіаносця “Міссурі” о 9 годині за токійським часом.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/1.jpg)
Палубу прикрашали прапори союзних націй, вона була вщент заповнена кореспондентами з різних країн світу, матросами та офіцерами.
У центрі на нижній палубі стояв стіл, на зеленому сукні якого лежали тексти Акта про капітуляцію Японії англійською та японською мовами.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/2.-.jpg)
Першим на борт “Міссурі” піднявся генерал Дуглас МакАртур з американською делегацією.
Офіційні представники союзних країн прибували на корабель на міноносцях. Радянську делегацію доставив міноносець “Буконан”.
Вона зійшла на борт лінкора в складі: представника Верховного Головнокомандувача генерал-лейтенанта Кузьми Дерев’янка, якого супроводжували генерал-майор авіації Микола Воронов, контр-адмірал Андрій Стеценко та перекладач.
За свідченням учасників церемонії, під час підйому на корабель радянської делегації американські матроси влаштували їй бурхливу овацію – гучно вітали, кидали догори свої матроські шапочки.
О 8.56, після прибуття всіх делегацій, на борт ступила японська делегація, доставлена з Йокогами на американському есмінці “Ленсдаун”.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/3-.jpg)
До її складу входили: представник уряду та імператора – міністр закордонних справ Сігеміцу Мамору представник імператорської ставки – начальник Генерального штабу генерал Умедзу Йосідзіро та інші представники міністерств, армії та флоту.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/4-.jpg)
Церемонія розпочалася з “п’яти хвилин ганьби Японії.
Такого прецеденту в національній історії Японії раніше не траплялося. Капітулянти стояли обличчям до китайської делегації, що для них було вельми ганебно, і впродовж п’яти хвилин в атмосфері німої тиші витримували на собі докірливі погляди всіх присутніх на судні.
Через три хвилини з’явився генерал Дуглас МакАртур. Із суворим виразом обличчя він виголосив промову: “Ми, представники головних воюючих держав, зібралися тут для того, щоб укласти урочисту угоду, через яку можна буде відновити мир. Спірні питання, пов’язані з різними ідеалами й ідеологіями, були вирішені на полях боїв у різних частинах світу, а тому не підлягають дискусії чи дебатам… Моя найбільша мрія і мрія всього людства, щоб з цієї урочистої миті почалося існування іншої епохи. Нехай у минулому залишаться кров і смерть, а мир буде заснований на вірі й взаємопорозумінні, світ буде намагатися не втрачати людської гідності, досягти найбільших прагнень – свободи, терпимості та справедливості”.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/5-.jpg)
Закінчивши свій виступ, генерал Дуглас МакАртур запросив до столу японську делегацію
Сігеміцу Мамору о 9.04 першим підписав Акт. Наступним від переможеної сторони свій підпис поставив генерал Умедзу Йосідзіро – 65-річний генерал, який з 1939 р. перебував на посаді командувача Квантунської армії, а з 1944 р. – начальника Генштабу. Спочатку він відмовився брати участь у церемонії капітуляції, однак прибув на лінкор “Міссурі” лише за особистим наказом імператора.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/6-.jpg)
Своїми підписами вони визнали поразку Японії у війні, яка тривала 1364 доби, з часу атаки на Перл-Харбор.
Від імені союзних країн цей факт засвідчив Верховний головнокомандувач союзними арміями генерал армії США Дуглас МакАртур, підписавши англійський та японський тексти документів різними ручками.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/7.jpg)
Далі свої підписи поставили представники всіх союзних країн, які воювали проти Японії.
Від США розписався командувач Тихоокеанського флоту США 60-річний адмірал Честер Німіц.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/8.-.jpg)
Далі присутні були дещо здивовані тим, що наступними підписувати документ були запрошені представники Китаю. Мета такого кроку – зробити процедуру підписання Акта про капітуляцію ще більш принизливою для японської сторони.
Документ підписав начальник оперативного відділу китайської Ради Національної оборони – гомільданівський генерал Су Юн-чан.
Далі до столу підійшла делегація Великобританії. Акт підписував адмірал Брюс Фрезер. За організацію охорони караванних суден з військовими вантажами, що ходили в порти Архангельська й Мурманська, він був нагороджений бойовим орденом СРСР. На церемонію одягнув військову тропічну форму – білу безрукавку, шорти, шкарпетки й туфлі.
Наступним – представник СРСР, наймолодший учасник церемонії, 41-річний генерал-лейтенант Кузьма Миколайович Дерев’янко.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/9-.jpg)
Пізніше він згадував:
“Як тільки генерал МакАртут оголосив про те, що зараз Акт підпише представник СРСР, на нас спрямувались погляди усіх присутніх, фото і кінокамери майже п’ятиста кореспондентів усіх країн світу.
Намагаючись видаватися спокійним, я в супроводі генерал-майора авіації М.В. Воронова і контр-адмірала А.М. Стеценка підійшов до столу.
Не кваплячись сів, дістав з кишені автоматичну ручку й поставив свій підпис під документом. Мимоволі пригадалася розповідь одного з очевидців підписання представниками гітлерівської Німеччини Акта про беззастережну капітуляцію.
Та церемонія ознаменувала собою завершення війни в Європі, а зараз ставилась переможна крапка під Другою світовою війною. На землю прийшов довгоочікуваний мир…”
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/10-.jpg)
Після представника СРСР свої підписи поставили представник Австралії – Головнокомандувач Австралійських військ генерал Томас Блеймі, представник Канади – полковник Лоренс Мур-Косгрейв, представник Франції – Головнокомандувач французьких частин на Далекому Сході генерал Жан Леклерк, представник Королівства Нідерландів – Головнокомандувач ВМФ Нідерландів адмірал-лейтенант Конрад Хелфріх та представник Нової Зеландії – віце-маршал авіації Леонард Ізітт.
Після того як усі учасники церемонії підписали документ, генерал Дуглас МакАртур виголосив завершальне слово: “Давайте помолимося, щоб на всій Землі настав мир і Господь зберіг його назавжди…”
О 9.25 завершилися всі формальності. Піднялося сонце, і сотні літаків, які здійнялися в небо з авіаносців, з гуркотом пролетіли над “Міссурі” та іншими кораблями. Так завершилась офіційна частина.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/11-.jpg)
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/12-.jpg)
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/13-.jpg)
Ми пишаємося своїм земляком. Він з честю пройшов нелегкий шлях війни від рядового до генерала і був удостоєний честі виконувати військові дипломатичні місії – призначений представником Верховного Головнокомандування при штабі американських збройних сил на Тихому океані, підписав Акт про капітуляцію Японії, а потім був членом союзницької Ради для Японії від СРСР з 1946 по 1950рр.
Указом Президента України від 7 травня 2007 р. за мужність і самовідданість, виявлені в роки Другої світової війни 1939–1945 років, визначні дипломатичні заслуги в повоєнному врегулюванні міждержавних відносин генерал-лейтенанту Кузьмі Миколайовичу Дерев’янку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
2 вересня 2005 року в селі Косенівка, де народився К.М.Дерев’янко, було відкрито музей-садибу. Його ім’я носить одна із вулиць у м.Умані. Музей-садиба К.М.Дерев’янка у с. Косенівка Уманського району.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/14--1024x576.jpg)
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/15--1024x683.jpg)
В Уманському краєзнавчому музеї знаменитому земляку присвячена частина експозиції.
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/17--707x1024.jpg)
![](http://ukmuseum.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/16--831x1024.jpg)
Кузьма Дерв’янко залишив спогади (робочі записи, документи, записки), які після проходження цензури частково були опубліковані в книзі сина Віталія “Солдат, генерал, дипломат” та у збірці “На землі, в небесах і на морі”. Уперше без купюр його записи та документи з’явилися в книзі “Легендарний генерал” племінниці генерала Лариси Трохименко.
Людмила Шуйська
старший науковий співробітник
Уманського краєзнавчого музея