(до 140 річчя від дня відкриття в м. Умань Окружного суду)
Перша згадка про Уманський суд з’явилась
в період прийняття «судової реформи» 1864 р., котра закріплювала такі
демократичні принципи як виборність мирових суддів і присяжних засідателів,
незалежність і незмінність суддів, рівність перед законом, гласність, усність.
В процесі цих реформ 28 липня 1880 року було відкрито Уманський Окружний суд. Головою
Уманського окружного суду був граф Пащенко-Розвадовский Костянтин
Володимирович.
У 1879 році будівлю колишнього Василіанського монастиря разом з землею (до 3-х десятин) було передано Міністерству юстиції. На переобладнання будинку під приміщення суду виділено кошти у сумі 40 687 крб., причому для покриття цих витрат було запропоновано продати землю, що належала колишньому монастирю, в приватні руки. У 1887 році Окружному суду вдалося добитися дозволу не продавати цієї землі, а утримати її для потреб учбового відомства. Окружний суд на вулиці Миколаївській (нині Небесної сотні,31) діяв в місті до 15 лютого 1918 року.
Уманський Окружний суд складався з двох карних і одного цивільного відділень. У 1903 році в приміщенні Окружного суду одночасно засідав з’їзд Мирових суддів. Він складалися з чотирьох дільниць. 1та 2 дільниці були в Умані, 3 – Маньківка, 4 – Дубова. Голова з’їзду (він же Мировий суддя 2 дільниці), Володимир Павлович Воблий. Мировий суддя 1 дільниці – Олександр Павлович Боголепов; 3 дільниця – Костянтин Федорович Михалевський ; 4 дільниця – Микола Павлович Івакін. В подальшому з’їзду Мирових суддів надали інше приміщення на вулиці Старій (нині вулиця Шевченка).
Мирові суди – особливий вид суду, в Російській імперії, для розгляду дрібних кримінальних злочинів, за які передбачалося тюремне ув’язнення до одного року та цивільних справ з ціною позову до 500 рублів; встановлені відповідно до судової реформи 1864 року. Судді обиралися терміном на 3 роки повітовими земськими зборами або міськими думами, з наступним затвердженням Сенату.
Після ліквідації Російської імперії, початок створенню судової системи в м. Умань поклала постанова Народного секретаріату Української Республіки від 4 січня 1918 р. «Про введення народного суду». Нею було ліквідовано чинні на той час окружні та мирові суди, а замість них створено народні суди.
Дільниці народних судів припинили
діяльність в червні 1941 року, на початку війни, і відновили свою роботу лише в
березні 1944 року, після визволення території від німецько-фашистських
окупантів.
В архівних документах
містяться відомості, що на території м. Умань починаючи з 1944 року діяли
Народний суд 1-ої дільниці м. Умань Київської області та Народний суд 2-ої
дільниці Уманського району, Київської області.
7 січня 1954 року була утворена Черкаська область і Народний суд 1-ої та 2-ої дільниці, по територіальності, увійшли до складу Черкаської області.
З 70-х років ХХ століття і до 2004 року міський та районний суди розміщувалися в будинку по вул. К.Маркса, 7 (нині Садова,5). На першому поверсі знаходився Уманський міський суд Черкаської області, на другому поверсі – Уманський районний суд Черкаської області. У 2004 році Уманському міськрайонному суду було передано приміщення по вулиці Коломенській, 18 (нині Андрія Кизила). На початку 1853 року на цьому місці стояв інспекторський будинок, який призначався для прийому приїжджих начальників. На початку ХХ століття у цьому будинку, знаходився будинок казначейства. У радянські часи тут розміщувався Державний банк СРСР. У 1991 році на місці Державного банку СРСР було сформовано Агропромбанк «Україна». Згідно розпорядження КМУ від 13.10.2003 р. №599-р приміщення бувшого Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» передано до сфери управління ДСА України, а відповідно ДСА передано в оперативне управління дане приміщення Уманському міськрайонному суду Черкаської області, де суд діє і на теперішній час.
Володимир Шварцман,
науковий співробітник