(210 років від дня поховання в м. Умань цадика (праведника) Нахмана Брацлавського (1772–1810), засновника і духовного лідера руху брацлавських хасидів)
Раббі Нахман народився в 1772 р. в містечку Меджибіж і був правнуком раббі Ісраеля Баал Шем Това – «володаря доброго імені» – засновника хасидизму. У Меджибожі пройшли його дитячі роки, а у віці тринадцяти років він одружився (так було тоді прийнято). Його дружина Сасья була дочкою рабина Ефраїма з Гусятина, багатого орендаря поміщицьких земель. Після весілля Нахман перебрався в будинок свого тестя в Гусятині, де прожив п’ять років. Після смерті тестя, отримавши у спадок триста червонців, Нахман з сім’єю переїжджає в містечко Медведівку, де згодом серед численних учні і послідовників його вчення отримав назву раббі – вчитель.
У раббі Нахмана було восьмеро дітей: двоє синів і шість дочок. Однак, вижили лише чотири дочки: Адель, Сара, Мір’ям і Хая.
У 1800 р., після заміжжя його дочки Аделі, він переїжджає в місто Златополь, а згодом, влітку 1802-го року – в Брацлав Подольської губернії (тепер Вінницька область), в якому провів вісім останніх років свого життя.
Його дочка Мір’ям одружилася в 1805 р. і вирушила на Святу Землю (в 1809 р.), де вже оселилися її чоловік і свекор. Мір’ям померла в Ізраїлі, не залишивши після себе нащадків.
Дочка раббі Нахмана – Сара вийшла заміж ранньою весною 1803 року і оселилася в Кременчуці. Прямі нащадки раббі Нахмана, онуки і правнуки його дочки Сари, проживають в Узбекистані. Ось тільки вони вже не дотримуються законів Тори і заповідей. Внаслідок важких обставин, вони ніколи не чули імені свого праведного предка, більш того, вони нічого не знають ні про єврейство, ні про євреїв.
Його молодша дочка – Хая вийшла заміж вже після смерті раббі Нахмана, і теж переїхала до Кременчука. Про нащадків Хаї практично нічого не відомо.
Огель-будиночок над похованнями дочок раббі Нахмана в Кременчуці, в роки війни був зруйнований. А потім місце довго приховувалось і ховалося органами НКВС і КДБ і співробітниками артилерійських складів, які розмістилися на території старовинного кладовища.
У 1806 році помер від сухот його дворічний син Шломо-Ефраїм. Раббі Нахман, що покладав на сина великі надії, гірко оплакував його. У тому ж році помер і другий його син, Яаков. А через рік від тієї ж хвороби померла дружина Сасья. Сам раббі Нахман також захворів на сухоти і передбачив, що вона стане причиною його смерті. У 1810 р. під час пожежі в Брацлаві дотла згорів його будинок, і всю ніч хворий раббі провів на вулиці.
Раббі Нахман помер 16 жовтня 1810 р., що за єврейським календарем співпало з 18 Тішрея 5571 року, у віці 38 років. Похований в Умані, куди переїхав за кілька місяців до смерті. За звичаєм після смерті цадика (праведника) євреї обирали нового, часто його сина або іншого близького родича, а так як обидва сини цадика (праведника) Нахмана померли ще в ранньому віці і не було кому продовжити династію, тому Брацлавські хасиди залишилися вірними своєму вчителю і після його смерті. Вони щороку приїздять на його могилу, виконуючи заповіт: «Коли закінчаться дні мої, – сказав цадик (праведник) Нахман, – і я покину цей світ, то буду клопотати за кожного, хто прийде на мою могилу на Рош ха-Шана, прочитає десять псалмів і подасть милостиню. Неважливо, наскільки серйозні його гріхи або помилки, я зроблю все, що в моїх силах, щоб врятувати і очистити його. За пейси я витягну його з пекла».
На сьогодні в Ізраїлі громади Брацлавських хасидів проживають в містах Цфат, Бней Брак та Єрусалимі, де в 1936 році відкрито першу Брацлавську синагогу, в районі старого міста. Подібні синагоги є в Лос-Анджелесі, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку та інших містах.
Володимир Шварцман,
науковий співробітник
