Вікторія Савчук
старший науковий співробітник
Серед великого мистецького зібрання Уманського краєзнавчого музею, особливе місце займає колекція сакрального мистецтва. Зокрема колекція ікон, яка частково демонструється у постійно діючій експозиції залу Художнього музею.
До одного із найдревніших свят християнського календаря – Хрещення Господнього пропонується до ознайомлення ікона XIX століття «Хрещення».
Вважається, що Хрещення Господнє завершує зимові святки, тобто свята різдвяно-новорічного циклу. Цього дня втретє готують кутю та роблять обряди на красу і достаток.
Хрещення відзначають 19 січня як одну з п’ятьох найзнаковіших подій життя Ісуса. Іншими чотирма найважливішими подіями є Преображення, Розп’яття, Воскресіння та Вознесіння. Релігієзнавці, історики та дослідники вважають хрещення доведеним історичним фактом, тобто подією, що відбувалася насправді.
Безпосередньо з Хрещенням Господнім, за біблійними легендами та розповідями, пов’язано хрещення Ісуса Христа Іваном Хрестителем на річці Йордан. Ісусові тоді було тридцять років.
Саме через сходження Святого Духа в образі голуба свято Хрещення ще називають днем Богоявленням, що значить, що Бог явився всім присутнім. А християни всього світу вважають хрещення Ісуса знаковим днем таїнства Святої Трійці, бо цього дня Бог з’явився людям у своїх трьох іпостасях: Бог-Отець – в голосі, Син Божий – у плоті та Святий Дух – у вигляді голуба.
Ікона «Хрещення», яка пропонується до ознайомлення глядачу, виконана з великою майстерністю. Ікона написана олійними фарбами по ґрунтованій левкасом дерев’яній дошці та покрита сусальним золотом.
Центральне місце у композиції сюжету ікони «Хрещення» займають постаті Спасителя та Івана Предтечі. Христос у білому оперезані стоїть у прозорій воді, наголошуючи, що вода Йордану стає святою. Її освячує Сам Господь Своєю присутністю. Адже народ входив до Йордану визнаючи свої гріхи, немов залишаючи їх там, а Ісус входить до тих самих вод, щоб узяти усі ці гріхи на Себе, і вода виступає тут символом очищення, символом святості. Голова Христа схилена у покорі, руки – навхрест складені на грудях. Постава Івана Хрестителя урочиста: спираючись на посох із хрестом він праву руку тримає над головою Христа, здійснюючи обряд хрещення. Найчастіше, Іван Хреститель одягнений у світло-коричневу волосяницю (просту довгу сорочку) та темно-зелений гіматій (верхній одяг з довгого чотирикутного шматка вовняної тканини). Починаючи із 6-7 століть в сюжеті з’являються ангели. Вони розміщені на протилежному від Івана березі і тримають одяг Христа. Найчастіше їх троє, хоч зустрічаються зображення з одним або двома. На задньому фоні легкий пейзаж.
Народні святкування, що проходять у день Богоявлення та Хрещення Господнього, в Україні мають назву Водохреще. Це свято увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займають обряди, пов’язані з водою.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. У давнину ще за тиждень перед Водохрещам парубоча громада прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».
В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев’яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.
відділу – Художній музей
